ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЮРИСДИКЦИИ В ИНТЕРНЕТЕ С ЦЕЛЬЮ ДАЛЬНЕЙШЕГО НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ

Последние публичные обсуждения этой проблемы подтвердили ее большую актуальность с одной стороны, но так же вскрыло целый пласт юридических, процессуальных и, конечно же, коммерческих вопросов решением которых стоит заняться совместно органам власти и представителям бизнеса для выработки четких правил ведения деятельности в сфере ИКТ, а так же методов выявления нарушений.

Но куда более интереснее было бы разобраться с основными поставщиками-нерезидентами услуг интернет рекламы, «игровых» денег он-лайн игр, расчетных единиц применяемых в некоторых соцсетях для повышения рейтинга страниц, а так же приобретения других виртуальных услуг в рамках сети.

Ключевым моментом в этом вопросе является понимание сотрудниками правоохранительных органов и ГФС понятия «юрисдикция Украины». Можно ли считать сайт, который зарегистрирован в домене .com (оператор домена VeriSign, США, Виржиния), хостинг сайта находится в ЕС, а товары продаются на территории Украины? Но если пройтись по этой цепочке видно, что доменные споры будут решатся в соответствии процедур компании работающей согласно законодательству США и штата Виржиния. Вопрос о легальности конвента сайта и персональных данных может возникнуть согласно законодательству ЕС. А вот вопрос легальности торговли должен решатся в соответствии с законодательством Украины (и судебной практикой) согласно которому в суде нужно доказать факт продажи товаров и услуг на территории Украины, что в той или иной форме коррелирует с принципом «скользящей шкалы» широко распространенной в США, где юрисдикция определяется местом активной продажи, а не доменом или же местом размещения (хостинга) сайта.

На самом деле, на этом рынке основных игроков не более 10, оборот достигает 3 миллиардов гривен и многие компании даже имеют представительства на территории Украины (например Мейл.ру и Гугл) не платя налогов за услуги которые предоставляются их материнской компанией на юрисдикции Украины. Если применять нормы ст. 141 Налогового Кодекса представительства вышеперечисленных нерезидентов обязаны платить налог на прибыль на территории Украины, аналогичные нормы так же есть и по ПДВ. Таким образом, если бы ГФС и другие силовые органы больше думали о наполнении госбюджета и верховенства права, а не о изъятии серверов крохотных компаний такое общественного резонанса точно не было бы, а все процессы шли исключительно в юридической плоскости «юрисдикции» Украины. Сейчас же, по дэ факто 80% рынка интернет рекламы занимает контрабанда, а госбюджет не дополучает до 500 млн.грн. в год., о соответствии медиа продуктов требованиям закона о рекламы можно умолчать.

В данном направлении, к сожалению, преуспели только практикующие юристы в отрасли защиты интеллектуальной собственности, которые уже создали несколько прецедентов позволяющие применять принципы «скользящей шкалы» представителям и правоохранительных органов определяя юрисдикцию, на которой совершается хозяйственная деятельность по продаже всевозможных виртуальных, цифровых и прочих игровых услуг без уплаты налогов на территории Украины. Кроме того, выхода на этот рынок стоит, и ожидать от операторов по продаже цифрового конвента который пока находится в тени.

http://blog.liga.net/user/atsaruk/article/19755.aspx

Поза юрисдикцією, або Чому Україна досі пасе задніх на ринку IT-індустрії

Відсутність системних змін у реформуванні країни, схоже, вже вкотре потонула у вирії перманентних виборчих процесів. Поки українці спантеличені питаннями виборів до місцевих рад та мерів міст, економіка країни живе власним потойбічним життям, інколи взагалі далеким від світових реалій.
«Сіра зона»
У правовому полі?

Щоправда, деякі сфери бізнесу в Україні за останні роки розвиваються аж занадто стрімкими темпами, не реагуючи ані на кризові явища, ані на стагнацію вітчизняної економічної системи. Адже неінтегрованість в українські економічні реалії має як свої плюси, так і мінуси.

Вже вдруге за останні кілька місяців у вітчизняному інформпросторі з’являються повідомлення про обшуки в офісах IT-компаній. Так, в липні прокуратура проводила обшук у харківському офісі компанії Plarium, на початку осені СБУ здійснила візит до дніпропетровського офісу Luxoft, а наприкінці вересня фіскали обшукали ще одну IT-компанію, розташовану в Харкові - NIX Solutions. Останній рецидив трапився вже у розпал передвиборчої кампанії: 20 жовтня податківці завітали з обшуком до головного київського офісу компанії Lucky Labs. Заступник глави ДФС Сергій Білан тоді на своїй сторінці у соцмережі Facebook пояснив, що обшуки були пов’язані з підозрами керівництва IT-компанії у фінансових махінаціях, а саме - в переведенні в готівку грошей.

Традиційно, український сегмент Facebook відреагував гучним лементом у стилі «руки геть від українського бізнесу», адже IT-сфера останнім часом вважається чимось на кшталт «священної корови», на яку покладають серйозні надії, як на локомотив у розвитку вітчизняного бізнес-середовища. Скандал набув розголосу, адже на захист «айтішників» став колишній генеральний директор Microsoft Україна, а нині – заступник глави Адміністрації Президента Дмитро Шимків, назвавши обшуки в IT-компаніях «злочином проти країни». «Я завжди буду боротися за українських розробників, дизайнерів, архітекторів, сисадмінів, інженерів, вчених – тому що я їх люблю та поважаю. Але я завжди буду безжалісний у боротьбі за цивілізований ринок, проти «чорних списків працівників», проти неповаги до вчених, проти крадіїв інтелектуальної власності...», – емоційно зазначив чиновник.

Втім, чи все так просто із українським сегментом IT? Чи не пов'язані зайві емоції з прихованим небажанням встановити прозорі та чесні методи ведення бізнесу, аби залишити все як є?

Щороку українські програмісти, веб-розробники підкорюють нові й нові вершини світової IT-індустрії. Високий рівень підготовки, який, як правило, забезпечується високим рівнем технічної освіти на теренах пострадянських країн, надає вітчизняним геніям програмування суттєві переваги перед їхніми колегами-конкурентами з усіх куточків світу. До того ж, вести IT-бізнес досі є доволі прибутковою справою саме в межах України: низькі податки, можливість мати дохід у валюті, досить дешева робоча сила – усі ці компоненти сприяють аномальному розвитку галузі IT. Лише за приблизними підрахунками представників профільних асоціацій, лише аутсорсинг IT-послуг дає Україні близько 2,5 млрд доларів щорічно.

Такі «обороти» не могли бути непоміченими ані державою, ані спритними ділками. Щороку галузь розвивалася неначе якийсь партизанський рух: цей бізнес не користується загальною системою оподаткування і в кращому разі податки платять самі співробітники компаній, оформлені як приватні підприємці. При цьому, їх реальних внесок до Держбюджету рідко перевищує суму єдиного соціального внеску та прибуткового податку з мінімальної заробітної плати.

Привілейована система оподаткування IT-бізнесу наводить на думку, що з цього можуть мати зиск не тільки власники компаній, але й потужне лобі на найвищому рівні. Верховна Рада вже неодноразово мала нагоду змінити деякі аспекти оподаткування IT-сектору, втім, після галасу у ЗМІ «не чіпати одну з небагатьох галузей, яка розвивається» усі спроби перейти на цивілізовані правила гри зазнавали невдач. IT-бізнес робив вигляд, що платить податки, тоді як влада підбадьорливо кивала у відповідь.

Втім, це лише верхівка айсбергу. Адже питання спрощеного оподаткування тієї чи іншої галузі української економіки може постати одразу в двох площинах: як легального ведення бізнесу, так і нелегального, так званої «сірої» зони. Ні для кого не секрет, що окрім легальної продукції IT-компаній, під спрощені схеми оподаткування потрапляють й інші «гравці» нелегального ринку подібних послуг. «Частина веде чесний бізнес, заробляє на створенні гідного програмного продукту. Але є й такі, які працюють в інших напрямках - онлайн казино, сайти «для дорослих» та інших «брудних» напрямках на межі закону. Не забуваймо, що у сфері «піратства» Україна давно біжить попереду планети всієї, а кіно та музику з «торрент трекерів» не завантажував лише ледачий», – зазначає політолог Олександра Решмеділова, коментуючи ситуацію із перевірками фіскалів офісів IT-компаній.

Йдеться про ринок інтернет-реклами та постачання ігрового контенту. Ринок, обіг якого, за оцінками експертів, оцінюється у два мільярди гривень – фактично, не оподатковується. По-перше, гроші «виводяться» за кордон. По-друге, всі компанії, які працюють за «сірими» схемами, по суті здійснюють нелегальну поставку послуг на територію України не розмитнюючи їх, не сплачуючи ПДВ, мито та податок на рекламу. Таким чином, Бюджет країни щорічно втрачає до 500 млн грн на рік. Такими ж тіньовими є доходи отримані та виведені за кордон за оплату цифрових товарів у соціальних мережах і комп'ютерних іграх. «Насправді, на цьому ринку основних гравців не більше 10, оборот досягає 3 мільярдів гривень і багато компаній навіть мають представництва на території України, не сплачуючи податків за послуги, які надаються їх материнською компанією на юрисдикції України. Ключовим питанням у цьому є розуміння співробітниками правоохоронних органів і ДФС поняття «юрисдикція України», яке визначається місцем продажу товару та послуги через інтернет, а не місцем реєстрації продавця», - вважає експерт в галузі управління Інтернетом, кандидат економічних наук Олександр Царук.

Мало не кожен користувач українського Інтернет-простору помічав засилля так званого «онлайн ігрового» сегменту. Усі подібні послуги також надаються в умовах ведення вітчизняного IT-бізнесу. І ось саме діяльність подібних «гравців» вітчизняного IT-ринку й привернула фокус уваги ДФС. Так, справами компанії Lucky Labs фіскали зацікавилися вже після того, як виявили низку сумнівних фінансових операцій із збанкрутілим оператором Форекс. У ДФС зазначають, що мова йде не про тиск на IT-галузь, а саме про виявлення «сірого» сегменту на ринку. А у ситуації із обшуками в компанії Lucky Labs взагалі можуть виявити й більш серйозні загрози, пов’язані із національною безпекою. Так, СБУ вже давно має питання до роботи так званих «форекс-брокерів» - компанії Forex Trend, яка нібито має російські корені та діяльність якої пов’язують в тому числі й із фінансуванням сепаратистських рухів на Донбасі. Наразі цю компанію придбав поважний Concord Capital, який начебто має наміри повернути вкладені кошти ошуканим користувачам, але, незважаючи на це, саме пошуком доказів у співпраці з Forex Trend і зайнялися фіскали разом із правоохоронцями в офісі компанії Lucky Labs. «На жаль, зараз організатори конвертаційних центрів все частіше використовують IT-технології та залучають до своєї діяльності компанії, які працюють в цій сфері», - пояснив на своїй сторінці у Facebook Сергій Білан.

Виходячи з останнього, цілком очевидним є прагнення правоохоронців та фіскалів розібратися у хитросплетіннях на ринку так званих IT-послуг із ухилом до корупційного бекграунду. Адже на українському IT-ринку працює як чесний бізнес, та і корупційні «схемщики», які лише прикриваються вивісками IT-компаній. Своєю чергою, громадянам та користувачам також потрібно відділяти зерна від полови: не варто плутати прозору діяльність одних IT-компаній із тіньовими оборудками спритних сучасних мережевих «комбінаторів», роздмухуючи хвилю обурення. Якщо вже діяти в рамках цивілізованого ринку, то варто дати можливість правоохоронцям розібратися в кожному окремому випадку, адже проведення слідчих дій ще не свідчить про наступ держави на приватний бізнес. В будь-якому разі, в цьому зацікавлені саме ті гравці IT-бізнесу, які ведуть свої справи чесно.

Стурбованість ситуацією висловив і міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус. За його словами, обшуки в офісах IT-компаній не поліпшують ситуації із бізнес-кліматом. Вирішувати проблему в уряді пообіцяли спільно з керівництвом МВС. Саме позиція міністра може допомогти зрозуміти прості речі: одна справа – сприяння бізнес-клімату, інша – необхідність ефективної роботи силових відомств із виявлення зловживань.

Втім, ключовим питанням залишається те, чи зможе держава вирішити проблему в юридичній площині. Річ у тім, що дії правоохоронців та ДФС з приводу вилучення серверів з офісів IT-компаній давно в світі не застосовуються – це є очевидним непропорційним реагуванням на порушення. «Якщо є підозра у вчиненні якимось провайдером чи постачальником контенту порушень законодавства, існує процедура, за якою докази збираються в менш збитковий спосіб не тільки компанії, але й іншим користувачам. Докази так не збираються, фактично це шантажування бізнесу подібними діями», - розповів «Слову і Ділу» юрист, експерт Ради Європи Андрій Пазюк. За його словами, в ЄС та інших країнах світу поширені інші методи збирання доказів: копіювання інформації, взаємодія із власниками бізнесу шляхом діалогу. «Все має відбуватися згідно передбачених законодавством процесуальних дій: суд, виносячи відповідні рішення щодо подібних перевірок бізнесу, має враховувати питання, за що несе відповідальність той чи інший постачальник чи провайдер, чи є він відповідальним за контент, який у нього зберігається», - пояснює юрист. Аби довести провину за поширення того чи іншого неправомірного контенту на території України, вилучення серверів та обшуки офісів – остання справа, якою мають займатися правоохоронці.

Поліпшити ситуацію та привести її до правового русла може створення й ефективна діяльність нового підрозділу поліції – так званого спецпідрозділу кіберполіції. У разі правильної побудови роботи спеціалістів із упередження кібер-злочинів це допоможе вирішити одразу 2 проблеми: по-перше, виявити тіньові потоки, які вимивають валютні надходження країни на рахунки нерезидентів без сплати податків, по-друге, дозволить зупинити свавілля із вилучення серверів без реальної потреби для слідства. Такі дії одночасно допоможуть у сприянні розвитку бізнес-клімату, і цивілізованого захисту національних інтересів у сфері надання IT-послуг.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»

http://www.slovoidilo.ua/2015/10/28/stattja/suspilstvo/poza-yurysdykcziyeyu-abo-chomu-ukrayina-dosi-pase-zadnix-na-rynku-it-industriyi

«Фискальное облако» – новый инструмент для государственно-частного партнерства

25 июня в информационном агентстве УНИАН состоялась пресс-конференция на тему увеличения поступлений в государственный бюджет, обеспечения прозрачности финансовой системы и детенизации экономики с помощью внедрения современных информационных систем и IT-технологий в налоговых органах.

На мероприятии была представлена технология – «фискальное облако», которая предоставляет возможность просто и эффективно организовать налоговую отчетность для предприятий розничной торговли, общественного питания и услуг. Предлагаемая модель отвечает законодательным нормам Украины и обеспечивает возможность поэтапного введения фискальных функций у субъектов хозяйственной деятельности, согласно Закону Украины «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины и некоторые законодательные акты Украины относительно налоговой реформы». «Фискальное облако» может стать прекрасной альтернативой кассовым аппаратам, введение которых вызвало массовые протесты предпринимателей по всей стране.

По мнению экспертов, более 40% экономики Украины находится в тени – т.е. не платит налоги, которые могли бы пойти на новые дороги, школы, парки, повышение качества медицины, различные социальные программы. Логичный вывод – нужно внедрять новые стандарты фискализации, которые не только выведут экономику Украины на новый уровень, но и станут хорошим примером для мирового сообщества.

«Сегодня существует сильная оппозиция к нашему решению, – сказал Александр Спиндлер, представитель немецкой компании N.Krat. – Это, с одной стороны, те фирмы, которые хотят нажиться на массовом внедрении кассовых аппаратов, а с другой стороны – большая армия предпринимателей и бизнесменов, которые привыкли не платить налоги, обворовывая, таким образом граждан страны. Однако в «тени» здоровое общество не построишь!».

Таким образом, главная цель «фискального облака» – это детенизация экономики, а также создание равных условий для различных субъектов предпринимательской деятельности – мелкого и среднего бизнеса, банков и финансовых учреждений.

По мнению Александра Спиндлера, на сегодня нет необходимости в непосредственном общении бизнесмена и государства – информационные технологии способны вполне обеспечить их контакт виртуально, и от этого он станет еще более эффективным.

«Фискальное облако» – это не инструмент контроля, а инструмент, который сделает возможным полноценный диалог между бизнесом, государством и обществом, – подчеркнул Александр Спиндлер. – Если бизнес начнет честно платить налоги, то у него появиться полное право спросить у государства, а на что, собственно говоря, оно их тратит».

Сегодня ведется активный диалог с руководством Налоговой службы, Министерства финансов и другими учреждениями о возможности скорейшего внедрения «фискального облака» в Украине. Финансовых и технологических преград для этого нет; существуют некоторые устаревшие законодательные акты, которые требуют усовершенствования. «Мы не хотим менять все законодательство, мы хотим его просто адаптировать под современные возможности», – заметил Александр Спиндлер.

Здесь уместно вспомнить, что в свое время Грузия предоставила всем своим субъектам хозяйственной деятельности бесплатные кассовые аппараты, однако Украина сегодня не может себе это позволить с экономической точки зрения, да и целесообразность данных устройств в эпоху ИТ-технологий – под большим вопросом.

Эксперт по финансовым вопросам Александр Царук напомнил присутствующим историю возникновения кассового аппарата, который был изобретен еще в конце XIX века владельцем маленького кафе в американском городе Дейтон, штат Огайо, Джеймсом Ритти. Предприниматель заподозрил, что его буфетчики обворовывают его, и это послужило толчком к изобретению первого в мире автоматического фискального устройства.

«Кассовый аппарат придумало не государство, а предприниматели, которые стремились к эффективности своего бизнеса. Однако сегодня привязанность к кассовому аппарату в его нынешнем виде идет в разрез со всеми мировыми экономическими тенденциями, сегодня это, уже технология прошлого века, которая не соответствует требованиям перехода к информационному обществу, – подытожил Александр Царук. – Фискализация может осуществляться исключительно под девизом повышения эффективности бизнеса и улучшения контроля менеджмента за персоналом и финансовыми операциями! Одним из таких ноу-хау может стать применение комплексного решения использования РРО на основе технологии «фискального облака», которое в первую очередь нужно заказчику, самим предприятиям, а не как принято почему-то думать для налоговой».

Участники пресс-коференции также обсудили законопроект № 1088, который изначально предполагает преференции банковскому сектору, а это нарушает основы рыночной экономики, дискриминирует малый и средний бизнес и сохраняет условия для существования и развития теневой экономики.

«Главная суть законов заключается в том, что их должны выполнять все; почему вдруг выделяются банки – непонятно, – подчеркнул представитель фонда «Сокращение рисков», юрист Андрей Волков. – Если Закон № 1088 создает неравные условия для различных субъектов хозяйствования – тех же банков и торговцев на рынке, а значит, он не будет эффективен для экономики, и негативные последствия вскоре обязательно дадут себя знать. Если человек купил товар или получил услугу, то тем самым он заплатил не только банку или предпринимателю, но и оплатил налог, который должен пойти на развитие экономики и социальные нужды».

По мнению Андрея Волкова, «фискальное облако», обеспечив равные права для всех участников рынка, способно преодолеть такое негативное явление в экономике Украины, как монополии. «И государство, и коммерческая структура, и гражданин будут не конкурировать друг с другом, а вести конструктивный диалог. А эффективность – заметна издалека. Когда иностранные инвесторы увидят, что фискальное законодательство Украины пишется не под какую-то конкретную личность или группу лиц, то наше государство сможет получить дешевые выгодные кредиты и привлечь инвестиции», – убежден Андрей Волков. 

«Сегодня в Украине проходит очень много наличных операций, и очень много «налички» уходит в тень. Не секрет, что есть недобропорядочные участники платежных систем – субъектов хозяйственной деятельности, которые переделывают свое программное обеспечение или уничтожают какие-то данные, и уходят от налогов. Исходя из этого, «фискальное облако» – довольно интересное решение фискализации наличных операций», – считает Валентина Стржалковская, генеральный директор предприятия «Украинская платежная система».

Поскольку многие участники платежных систем работают на своем программном обеспечении, их сервера часто не зарегистрированы как операторы платежной инфраструктуры. С учетом этого, считает эксперт, появляется возможность при инкассации денег совершать различные манипуляции с наличными ресурсами.

«Иногда на чеках, которые выдают ряд платежных систем, можно увидеть комиссию субъекта предпринимательской деятельности за пользование терминалом. Это явно противоречит требованиям центрального банка по поводу кассовой работы. Человек совершает операцию через участника платежной системы, которая работает по лицензии НБУ на перевод денежных средств, и он не должен платить никому никакой комиссии. Это один из методов ухода от налогов», – подчеркнула Валентина Стржалковская.

По мнению участников пресс-конференции, при введении «фискального облака» проигравших не будет, выиграют все: государство, бизнес, граждане. Первая ощутимая польза от «фискального облака» – это прогнозируемое понижение стоимости товаров и услуг для граждан, поскольку данное решение не требует никаких капиталовложений, а налоговая нагрузка на все участников рынка должна существенно уменьшится.

Представители компании N.Krat готовы бесплатно внедрить «фискальное облако» в Украине. Для этого они предлагают запустить несколько пилотных проектов, и, в случае их эффективности, предложить всем субъектов предпринимательской деятельности подписку за пользование данным программным продуктом, которая будет весьма недорогой и, в зависит от отрасли, может составлять от 10 до 150 грн в месяц. Важно заметить, что исключительное право владения данной технологией будет у Налоговой службы. Участники пресс-конференции анонсировали, что уже в июле состоится презентация такого первого пилотного проекта «фискального облака», где все сторонники и критики данного решения смогут увидеть его в действии.

 Автор: Орест Лесюк

http://kontrakty.ua/article/88010

ІКТ-сектор є одним з найбільш тінізованих...але може стати одним із драйверів розвитку економіки

текст на русском здесь

Післявиборче оновлення Верховної Ради України в суспільстві асоціюється з початком реформ, які обіцяються вже більше, ніж півроку, проте й досі мають аморфні контури. Для подолання кризи потрібні швидкі й продумані рішення, що мають розроблятися законодавцями спільно з експертним товариством.
Перехід до сучасної моделі економіки передбачає всебічне впровадження інноваційних технологій та розвиток IT-сектору. Яких змін потребує регулювання IT та які кроки необхідні для підвищення ефективності економіки України, на основі досвіду роботи в парламентському Комітеті з питань інформатизації і зв'язку розповів Олександр Царук, кандидат економічних наук, представник України в урядовому дорадчому комітеті Інтернет-корпорації з присвоєння імен та номерів (GAC ICANN), експерт швейцарського фонду "Скорочення ризиків" (Risk Reduction Foundation).

– У 2015 році необхідно буде підбивати підсумки реалізації положень Закону України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки". Як ви оцінюєте ці заходи?
– Український парламент у цьому році спробував надати оцінку цьому закону. Так, 18 червня 2014 року відбулись парламентські слухання на тему "Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні", і 3 липня 2014 року Верховна Рада України підтримала відповідні рекомендації. Згідно з ухваленою постановою, Верховна Рада рекомендувала Уряду для подальшого розвитку інформаційного суспільства та формування інноваційно-орієнтованої економіки низку заходів. Зокрема першим стояло завдання із доопрацювання Державної програми розвитку ІКТ-сфери.
Оцінити в цілому ступінь реалізації закону важко, оскільки відсутня система індикаторів розвитку інформаційного суспільства. Крім того, цей закон ще на стадії свого ухвалення був "морально" застарілим, адже не передбачав заходів із розвитку широкосмугового доступу до мережі інтернет, запровадження нових стандартів зв'язку та передачі даних – саме тих речей, на яких базується сучасна галузь інформаційних технологій.
– Чи можете Ви спрогнозувати, яким буде наступний стратегічний документ для розвитку галузі ІКТ? Чи буде формуватись парадигма постінформаційного суспільства?
– На сьогодні основною задачею стає зміна парадигми розвитку галузі інформаційно-комунікаційних технологій та відхід від засад, визначених Законом "Про Національну програму інформатизації", оскільки остання була ухвалена ще у 1998 році. Необхідно розробляти та приймати системний закон, який хоча б рамково окреслив основні поняття та терміни. Досі залишається не окресленим понятійний апарат. Приміром, 2 роки тому спалахнув конфлікт між Міністерством соціальної політики України та підприємствами ІТ-галузі щодо політики регулювання аутсорстингових послуг, причиною якого стала елементарна відсутність визначення поняття аутсорсинг.
Закон "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" ставив за мету ухвалення Інформаційного кодексу України. З цього приводу хотілося б зазначити, що кодифікація законодавства є лише формою його систематизації і не обов'язково несе у собі щось нове. Крім того, враховуючи той факт, що законодавства про інформатизацію чи ІТ-галузь просто не існує, то немає чого і систематизувати. Реформування законодавства доцільно було б почати не з пустого місця, а з доопрацювання та підготовки нової редакції Закону "Про телекомунікації". Оскільки абсолютно неврегульованим залишається питання управління доменною індустрією на основі принципів мультистейкхолдеризму. Чергові спроби уряду з підготовки Закону "Про кібербезпеку" також розбились об скелі галузевих лобістів.
– Які кроки зроблені для підтримки вітчизняної ІТ-галузі?
– Робота у цьому напрямку була розпочата протягом останніх років ухваленням змін до Податкового кодексу щодо особливостей оподаткування суб'єктів індустрії програмної продукції та Закону "Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції".
Були також спроби зменшити податкове навантаження на ІТ-шників, зменшивши обсяг соціальних відрахувань із заробітної плати, проте далі першого читання вони не пішли – з одного боку, через небажання уряду збільшувати і без того великий дефіцит пенсійного та інших фондів, який теоретично міг виникнути при застосуванні схем оптимізації податків при незначній детінізації галузі, а з іншого боку, неоднозначним сприйняттям ІТ-спільнотою механізму реалізації національного проекту Технополіс.
– Чи може стати галузь ІКТ драйвером розвитку економіки України і що для цього потрібно?
– Сьогодні політики називають аграрний та ІТ-сектор найбільш можливими локомотивами для подальшого розвитку економіки України. З першим я цілком погоджуюсь, бо крім експортної виручки сільське господарство тягне за собою розвиток транспортної інфраструктури, машинобудування та хімічної промисловості. Але аграрії також "сидять" на відшкодуванні ПДВ.
Із ІТ ситуація дещо інша. По-перше, дана галузь, на жаль, є однією з найбільш тінізованих. У першу чергу, це стосується аустсорсингу, який приносить близько 2 млрд. дол. США валютної виручки, що є значним внеском в торговий баланс. Переважна більшість цього бізнесу "оптимізована" і майже не сплачує податків, проте вимагає від галузі освіти все більше і більше спеціалістів через значний попит і, по суті, "перегрів" цього сегменту ринку праці. Ситуація є ненормальною, коли без трьох днів магістр отримує зарплату в 10 разів більшу, ніж професор, котрий читає йому теорію ймовірності та математичну статистику.
Таким чином, нинішня система оподаткування є гальмом розвитку передових галузей української економіки. Реформування системи варто було б почати із принципу "платять мало, але всі", відмінити ПДВ, який субсидує експорт і, по суті, є податком на заробітну плату та прибуток, які і так вже обкладені податками – а отже, ПДВ стимулює низьку зарплату та мінімізацію прибутку. Запровадити податок з продажу, який стимулюватиме побудову вертикально інтегрованих ланцюгів та великих вітчизняних корпорацій. До мінімуму зменшити єдиний соціальний внесок для всіх категорій населення, а не лише для ІТ, та примусити всіх перейти на загальну систему надзвичайно спрощеного оподаткування. Саме ці кроки здатні стати поштовхом для розвитку економіки.
– Означте, будь ласка, економічний ефект від запровадження ІТ у державному секторі. Деякі експерти стверджують, що запровадження системи єдиного вікна електронних послуг та електронного документообігу зменшить витрати бюджету та корупцію, і на це потрібно лише 2-4 місяці.
– Я б назвав людей, які називають такі короткі строки і дають так оптимістичні прогнози, горе-експертами. Реалії набагато складніші. Запровадження системи електронного документообігу вимагає не тільки реалізації відповідних програмних рішень, а також тягне за собою модернізацію обладнання, вдосконалення інфраструктури телекомунікацій та навчання персоналу. За один рік таке не робиться. Крім того, люди які відповідають сьогодні за запровадження системи електронного урядування, не розуміють основного – ступеню готовності споживачів відповідних послуг до реалізації зазначених новацій.
У нас тільки 50% користувачів інтернету можуть похвалитись наявністю у них широкосмугового доступу (ШСД). Численні дослідження показують, що збільшення на 10% проникнення ШСД збільшує темп приросту ВВП на 1% на рік, а прискорення швидкості інтернету на 1Мбіт призводить до зростання ВВП на 0,25%. Саме на цьому питанні варто було б зосередитись у першу чергу. А сьогодні Уряд, незважаючи на рекомендації профільного Комітету та парламентських слухань, навіть не приступив до розробки національного плану ШСД. Крім того, вже на часі розгортання 4G-мережі, оскільки третє покоління по суті вже є морально застарілим, а у нас більше року триває дискусія щодо вартості ліцензій на 3G. Ці ліцензії варто було би продавати за 1 гривню, і віддавати їх тим компаніям, які покриють 99,9% території України із гарантованою швидкістю 10Мбіт/с, а той, хто не реалізує проект у зазначені строки, нехай заплатить за частоту 1млрд дол. США, якою є її вартість за умови капіталізації прибутку в наступні 10 років. На скільки відсотків зросте ВВП – не важко порахувати, і за такої схеми швидкість запровадження ШСД та відсоток покриття території є набагато важливішим критерієм, ніж вартість ліцензії для бюджету.
– Представляючи Україну в урядовому дорадчому комітеті Інтернет-корпорації із присвоєння імен та номерів (GAC ICANN), які ключові проблеми Ви порушували, і яким чином діяльність глобальної корпорації пов'язана з Україною?
– Моя участь у роботі урядового комітету ICANN була розпочата в якості консультанта України на 50-й зустрічі у Лондоні в червні 2014 року. За свідченням секретаріату комітету, це був перший офіційний візит представника від України на зустріч, і, як виявилось, не з пустими руками. Наприклад, за підтримки Комітету було проведено у Києві віддалений термінал участі у EuroDIG-2014 – т.зв. хаб, на якому погоджено робочий текст Меморандуму v 2.0. моделі багатостороннього механізму управління інтернету на основі принципів NetMundial. Зазначений документ є основним серед останніх найбільш прогресивних розробок у сфері управління інтернетом, і, як виявилось, Україна з такими пропозиціями була одною з перших країн, хто підготував на основі міжнародних рекомендацій свій варіант багатостороннього механізму управління.
Зазначений документ було відзначено навіть деякими відділеннями інтернет-спільноти ISOC на рівні країн. Було підтримано спільну пропозицію Ради Європи та Європейської комісії щодо просування керівництва із захисту прав людини в інтернеті. Вже у жовтні на зустрічі ICANN в Лос-Анджелесі, поруч із пропозиціями Перу щодо включення положень до правил ICANN (т.зв. Bylaws) із захисту прав людини, було запропоновано таку редакцію згаданих положень: 1) Кожна людина має рівне право доступу до інтернету, без якого неможливо реалізувати права людини у повному обсязі без обмежень; 2) право на доступ до інтернету є основним правом людини у кібер-епоху.
Я запропонував розглядати питання забезпечення прав людини у контексті забезпечення доступу громадян до мережі інтернет, без якого неможливо реалізувати їх права у повному обсязі. Інтернет сьогодні відкриває необмежені можливості для освіти та розвитку особистості. Зазначений "рецепт" перед поданням на розгляд до ICANN було остаточно формалізовано під час дистанційної участі у глобальному Форумі з управління інтернетом (IGF 2014), який у вересні цього року відбувся у Стамбулі.
Усвідомивши можливості інтернету, у першу чергу – для малозабезпечених сімей та молоді, ми зрозуміємо, що доступ до мережі для людей із країн, що розвиваються, по суті означає доступ до реалізації базових прав людини. Сьогодні ICANN може стати тією рушійною силою, яка підштовхне глобальну інтернет-спільноту до удосконалення правил та пропагування ідей щодо забезпечення гарантованого права доступу до інтернету.
– У рейтингу ООН з рівня електронного урядування Україна посідає 87 місце із 193. Кількісні позиції країни відображають її рейтинг за кількома параметрами: ступінь охоплення інтернет-послугами, рівень розвитку ІКТ-інфраструктури та людський капітал. Як ви оцінюєте стан цих компонентів, і чи зможе Україна в короткостроковій перспективі подолати розрив у кілька десятків позицій?
– В Україні зрілим є лише перший компонент: дійсно, локальні сервіси надзвичайно розвинені, але це відбулось дорогою ціною, оскільки ми – інтернет-пірат номер 1 у світі. Звісно, така лояльна позиція щодо нас не може бути вічною, і такий швидкий розвиток сервісів із нелегальним контентом може коштувати значних фінансових санкцій. Тому наш інтернет-бізнес, у першу чергу – рекламний, має легалізуватись і почати платити податки, а не виводити капітали через сумнівні еквіваленти грошових "титульних знаків" за допомогою інтернет-обмінників. Часи анархії повинні минути.
Рівень розвитку інфраструктури є цілком задовільним, на неї є попит навіть там, де немає бродбенду. У коаліційній угоді є тези щодо цієї проблеми, сподіваюсь, вони знайдуть своє практичне вирішення поряд із розподілом частот зв'язку нових поколінь. Щодо третього компоненту – людського капіталу, – я не бачу жодних перспектив у наступні 10 років. Потрібно пам'ятати, що Україна за рівнем ВВП на душу населення відстає навіть від Намібії, країни, де 90% території займає пустеля. Реально покращити умови життя за такий короткий проміжок часу, навіть за умови зростання ВВП завдяки новому економічному "диву", просто неможливо.
– Які здобутки Комітету з питань ІТ Верховної Ради України попереднього скликання варто виділити? Які завдання можуть стояти перед Комітетом у наступному скликанні?
– У вересні 2013 мною був розроблений План дій щодо залучення Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій до управління інтернетом на локальному та міжнародному рівнях на 2013-2015 роки. Тоді багато із поставлених задач здавались мені нездійсненими, але наполегливість та швидка зміна багатьох обставин дозволили їх реалізувати. Сьогодні лише грудень 2014-го, а план по суті є виконаним, тому Комітет у новому скликанні буде трансформовано. Якщо не збавляти темпів та не пірнати в галузеві інтриги, розпочате можна значно примножити, від чого виграє і держава, і кінцеві користувачі інтернету, і сама індустрія.
Окрім згаданого вище, хотів би відзначити такі моменти. Комітет фактично став основним стейхолдером і зайняв консолідуючу позицію серед нашої надзвичайно диверсифікованої інтернет-спільноти. Здійснено низку заходів, присвячених всеєвропейській ініціативі Дня безпечнішого інтернету 5 лютого 2014 року, підготовлені рекомендації за результатом відповідного круглого столу щодо створення українського центру безпечнішого інтернету як складової – Інсейф – європейської мережі центрів підтримки безпечного і відповідального використання інтернету і мобільних пристроїв для дітей та неповнолітніх. Комітет з питань ІТ став партнером реалізації спільного проекту Ради Європи та ЄС "Зміцнення інформаційного суспільства в Україні" для розробки нового ІТ-законодавства на базі європейського досвіду.
Серед локальних здобутків я би назвав насамперед такі: проект концепції поетапного переходу роботи Комітетів на безпаперову форму спільно із лідерами ІКТ; підготовку відповідних резолюцій заходів Комітету для Уряду щодо розробки національного плану розвитку широкосмугового доступу до мережі інтернет (розвиток бродбенду вже було визначено одним із пунктів Коаліційної угоди); створення робочої групи з розробки нового Cyrillic IDN RFC. У разі імплементації цього стандарту стане можливим запуск роботи електронної пошти типу українська@сім'я.укр у всьому світі на всіх платформах RFC.
– В якому напрямку варто проводити законотворчу роботу реформованому Комітету з питань інформатизації та зв'язку?
– Вже давно виникла потреба у вдосконаленні законодавства України щодо реєстрації та використання доменних імен в українському сегменті мережі інтернет, унормуванні правил реєстрації у доменах .UA і .УКР. та вирішенні питання доменних конфліктів. Вже на часі імплементація європейських практик захисту законних прав та свобод людини у інформаційній сфері; також особливої уваги потребує захист свідомості неповнолітніх від небажаного їм контенту. Наприклад, через безконтрольний доступ до порно, навіть в соціальних мережах, діти стають не тільки його активними споживачами, а й постачальниками. Крім того, мало кого цікавить, чи безпечна для психіки 6-місячного малюка інтернет-реклама, яку пускають різні онлайн-платформи під час відтворення навчальних відеороликів для немовлят та дітей.
Ринок інтернет-реклами ще у 2013 році сягав майже 2 млрд. грн., при цьому 80% ринку знаходиться у тіні і не сплачує податків, хоча несе майже аналогічні трансфертні витрати у межах 5-10%, фінансуючи такі ж напівлегальні схеми обміну т.зв. сумнівно легальних інтернет-валют. Наші законотворці мали б знайти оптимальний рецепт із детінізації цього сегменту економіки, 60% якого, до речі, займають російські компанії. У багатьох парламентах ЄС йде дуже активна дискусія щодо пошуку оптимальної моделі оподаткування міжнародних компаній, що працюють у локальних сегментах мережі інтернет. По суті, імпорт послуг – теж імпорт, навіть якщо його імпортують із Дубліну чи Москви, його треба розмитнювати зі сплатою всіх платежів або реєструвати локальну компанію і працювати як резидент. Але для цього необхідно створити прийнятні умови для сплати податків та легалізації систем онлайн-платежів.
Багато з цих завдань можна було б реалізувати шляхом ухвалення нового закону про електронну комерцію, телекомунікації, програми розвитку ІКТ, врегулювавши, у першу чергу, практику використання цифрового підпису та відповідних цифрових ключів тощо. Для цього необхідна фахова готовність нового складу Комітету, згуртована експертна команда його секретаріату, відкритий збалансований діалог із галузевими асоціаціями та громадськістю.
Всі ці компоненти є необхідною умовою ефективної роботи Комітету, без чого його діяльність може стати просто декоративною або перетворитись на майданчик для просування підготовлених десь проектів під обмежене коло замовників. До чого все це може призвести – наше суспільство побачило на прикладі цифрового телебачення, яке, до речі, просто помре протягом наступних 10-15 років, оскільки все буде у бродбенді – окремо радіо, ТБ, телефон і інтернет вже не існуватимуть.

Автор: Ярошенко Людмила
http://gazeta.ua/articles/economics/_itsektor-ye-odnim-z-najbilsh-tinizovanih-caruk/597016

Віртуальні гроші: нове технологічне рішення чи еволюційна форма фінансової піраміди?

В умовах недосконалості національного законодавства, незважаючи на те, що за роки незалежності жертвами різноманітних фінансових афер стали мільйони мешканців України, у нашій державі набувають великої популярності нові форми фінансових піраміди завдяки розвитку інформаційних технологій, зокрема системи онлайн розрахунків та електронних грошей. Мало того, їх діяльність безперешкодно рекламується, забезпечуючи стале зростання кількості нових клієнтів та "інвесторів"
Нещодавно, діяльність однієї із нових «Інтернет Пірамід» викликала увагу Верховної Ради України. Так, парламент вимагає від уряду провести комплексну перевірку законності діяльності "МММ – 2011" на території України, а відповідний запит народного депутата України Василя Деревляного було оголошено на пленарному засіданні парламенту 23 березня 2011 року. У зазначеному запиті наводиться аргументація, що МММ-2011 розгорнула масштабну рекламну компанію, обіцяє фантастичні прибутки «інвесторам» та заманює мільйони людей штовхаючи до нового винаходу горезвісного Сергія Мавроді, який вже відбув покарання за його попередню піраміду МММ.

У МММ-2011 новим «інвесторам» пропонується придбати віртуальну валюту МАВРО та розмістити на депозит, обмінний курс купівлі та продажу подано на сайті системи, який змінюється щовівторка та четверга. Продаж цієї валюти здійснюється спеціально підготовленими представниками піраміди. Для участі в піраміді необхідно просто переказати гроші на рахунок представника без жодних договорів та зобов’язань.

По суті, кожен з учасників МММ-2011 є «співучасником злочину», а от склад самого злочину довести досить важко через неможливість застосування норм про шахрайство. Враховуючи добровільність внесків, МММ-2011 є формою азартної гри, крім того організатори системи здійснюють емісію електронних грошей без відповідного дозволу, приймають вклади і виплачують відсотки, тобто присутні ознаки незаконної підприємницької діяльності.

Крім того, днем раніше 22 березня 2011 року український парламент також розглядав проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження електронних грошей та запобігання створенню фінансових розроблений народним депутатом Сергієм Терьохіним.

Зазначеним законопроектом, пропонувалось врегулювати зміст терміну «фінансова піраміда» та визначити відповідальність за її заснування і використання. Враховуючи те, що сучасні фінансові піраміди діють у віртуально у мережі Інтернет та використовують віртуальні гроші, автор запропонував вперше у законодавстві визначити статус електронних грошей та нормативно врегулювати питання емісії, використання і погашення електронних грошей. Хоча відповідне питання вже врегульоване Національним банком України (Постанова №481 від 04.11.2010).

Цим законопроектом була зроблено спроба врегулювати несумісні речі: встановити законодавчі перепони щодо створення нових фінансових пірамід та регламентувати емісію та обіг електронних грошей і за результатами голосування законопроект був відхилений. Тобто, діяльність сучасних фінансових пірамід продовжується.

Слід відмітити, що Україна не єдина країна, крім РФ, де діяльність МММ набула суттєвої популярності та привернула уваги держави. Донедавна, фінансова піраміда успішно розвивалась у Білорусії. Так 16 березня, спецназ взяв штурмом офіс МММ. Оскільки КДБ встановило причетність групи осіб до здійснення незаконних фінансових операцій та заволодіння коштами білоруських громадян шляхом обману. Як з'ясували правоохоронці, вказані особи від імені незареєстрованої згідно законодавства Білорусі організації МММ-2011 здійснювали на її території діяльність з прийому вкладів і ставок на виграш від населення, пов'язану з отриманням прибутку в особливо великому обсязі. Виплата відсотків за вкладами і повернення вкладених коштів з урахуванням обумовленої винагороди здійснювалися членами групи за рахунок залучення нових вкладів громадян, яких навмисно вводили в оману щодо законності та економічної доцільності таких операцій.

Схожим шляхом до українського пішли народні обранці із Казахстану. Так, депутатка мажилісу Меруерт Казбекова звернулась із запитом до прем'єр-міністра законодавчо заборонити у Казахстані діяльність фінансових пірамід, аргументуючи це тим, що на території республіки зростає активність шахрайських організацій із ознаками фінансових пірамід. Зазначаючи, що офіси «компанії» МММ сьогодні відкрито практично у всіх містах Казахстану, і з кожним днем залучають все більше довірливих громадян. Крім того, містах Кокшетау і Петропавловськ правоохоронними органами була припинена робота «Мікрокредитної організації «КазРосІнвестпроект», яка займалася шахрайської діяльністю.

Казбекова також наголосила, що із розвитком засобів телекомунікації стало можливим здійснення фінансових операцій та залучення учасників через Інтернет. Відмінною особливістю таких пірамід є можливість для одержувача коштів залишатися анонімним. Це значно ускладнює відстеження грошових потоків, залучення до юридичної відповідальності і зводить нанівець можливість повернення грошей.

У казахстанському законодавстві, як і в українському, відсутнє визначення фінансової піраміди, немає у ньому й поняття незаконного обігу електронних грошей, а уряд Казахстану обмежився лише попередженням громадян про пильність та існуючих ризиках втрати коштів при співпраці з організацією «МММ-2011.

У цивільному та кримінальному законодавстві Республіки Казахстан відсутні спеціальні норми притягнення до відповідальності організаторів фінансових пірамід. У діючих правових рамках залучення до відповідальності за шахрайство можливо тільки стосовно юридичної особи.

Для прикладу, у США діяльність фінансових пірамід заборонена як федеральним законодавством (15 U.S.C. § 45 (1997)) так і законодавством на рівні штатів, але у Росії і Україну розроблені лише відповідні законопроекти, в яких описані необхідні дефініції, а діяльність по створенню фінансових пірамід прирівнюється до шахрайства.

Мало хто береться з’ясувати які економічні і правові підстави діяльності сучасних фінансової піраміди. Їх успішність та неможливість притягнути до відповідальності їх організаторів пояснюється тим, що у законодавстві країн СНД просто відсутні норми, які забороняли б займатися емісією віртуальних грошей без жодних зобов’язань та обіцяти великі відсотки на вклади в них. Законодавчо врегульована відповідальність юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю чи наданням фінансових послуг без відповідних дозволів та ліцензій, фізичних же осіб притягнути до такої відповідальності набагато важче. Виключенням є хіба, що законодавство США, яке прямо забороняє діяльність фінансових пірамід.

Для розуміння природи виникнення такого економічного явища, звернемося до його історії. Вже пройшло чотири століття з моменту створення першої фінансової піраміди у Амстердамі у 1612 р., яка виникла на тлі «тюльпанової лихоманки», але як бачимо, питання фінансових пірамід не втратило своєї актуальності і сьогодні.

Наступна афера століття виникла у Франції у 1717 році коли була заснована Міссісіпська компанія фінансистом Джоном Ло. Компанія випустила двісті тисяч акцій, кожна вартістю п'ятсот ліврів. Бажаючі купити їх могли розрахуватись не тільки банкнотами і монетами, але і борговими зобов'язаннями держави, які на ринку продавались нижче номіналу. Так компанія ставала непрямим кредитором держави. Через декілька місяців акції Міссісіпської компанії почали падати. Дж. Ло намагався хоч якось утримати свої акції на плаву, проте вже в листопаді 1720-го року вийшов указ, в якому йшлося про те, що компанія втратила всі свої привілеї. Що спричинило за собою повне знецінення всіх акцій. Розвал цієї компанії завдав важкого удару по економіці і можна з упевненістю сказати, що ця фінансова піраміда буквально розорила Францію.

Однією із найвідоміших та наймасштабніших фінансових пірамід була «Компанія з обміну цінних паперів» (Securities Exchange Company) Чарльза Понці у США.

Ч. Понці заснував свою компанію винайшовши реальний спосіб отримання прибутку – купуючи поштові купони у Старому Світі (Європі) та переводячи їх у готівку у Новому (США), цілком реально отримати прибуток у розмірі 400%. Але насправді в основі підприємства Понці лежав принцип кас взаємодопомоги, виношений ним ще в роки служби у комерційному банку – прибуток тут також забезпечувався за рахунок постійного залучення грошових коштів від нових учасників піраміди. Про масштаби афери, що розверталася у Бостоні, говорить уже той факт, що в списку інвесторів компанії шахрая-рецидивіста перебувало приблизно три чверті всієї штатної чисельності бостонської поліції.

Але, незважаючи на грандіозний успіх заходу, його кінець був близький. З 26 липня 1920 року на вимогу окружного прокурора Массачусетса компанія Понці припиняє залучення внесків від приватних інвесторів. На цей момент капітал піраміди перевищував $ 10 млн., а вкладниками Понці були понад 10 тис. громадян. Шахрайство було явним, і суд засудив Понці до трьох років тюремного ув’язнення з повною конфіскацією рухомого та нерухомого майна й штрафом у $ 250 тис.

Вже у 21 столітті, відзначилися два інших американці, яких було визнано винними у заснуванні найбільших в історії фінансових пірамід.

У 2009 році винним у шахрайстві було визнано фінансиста Аллена Стенфорда, який донедавна вважався одним із найбагатших людей в Америці.

Стенфорд створив фінансову піраміду, в якій відсотки по інвестиціях виплачувалися за рахунок коштів нових інвесторів (та ж «схема Понці»). За 20 років своєї діяльності він встиг залучити кошти від 30 тисяч інвесторів майже із ста країн світу. Він керував створеною корпорацією Stanford Financial Group, яка діяла за принципом фінансової піраміди. За даними американських правоохоронних органів, до 2008 р. імперія Стенфорда управляла активами в розмірі близько 50 млрд дол. Журнал Forbes в 2008 р. оцінив стан фінансиста в 2,2 млрд дол. В результаті його діяльності інвестори зазнали збитків на 7 млрд дол. США.

Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) звинуватила Стенфорда у фінансових махінаціях. Згідно з заявою комісії, підконтрольний Стенфорду банк Stanford International Bank, зареєстрований на Антигуа і Барбуда, і дві техаські фінансові компанії були задіяні шахрайській схемі.

Проте найбільшою фінансовою пірамідою за всю історію людства була афера заснована американським фінансистом Бернардом Мейдоффом. У грудні 2008 р. у США була викрита найбільша в історії фінансова піраміда, яку створив і очолив Бернард Медофф - колишній голова ради директорів біржі NASDAQ і засновник інвестиційної компанії Bernard L.Madoff Investment Securities LLC.

Крах компанії можливо вдалось відтягнути як би Мейдофф не зізнався своїм синам у тому, що весь його бізнес це величезна фінансова бульбашка, побудована за схемою Понці. В результаті чого сини донесли на батька у ФБР. Розслідування виявило, що Мейдофф не інвестував свої накопичення нікуди вже 14 років, а відсотки виплачував так само як і Понці завдяки надходженням нових клієнтів.

«Піраміда» Мейдоффа функціонувала не менше 20 років, а втрати інвесторів від шахрайства оцінюються в 65 млрд. дол. У ході судового процесу Мейдофф визнав себе винним і покаявся перед вкладниками, які постраждали від його дій. Медофф був засуджений до 150 років ув'язнення і відбуває зараз свій термін у федеральній в'язниці Північної Кароліни. Навіть якщо легендарний аферист буде зразково вести себе у в'язниці достроково вийти на свободу він зможе лише в 2139 р., коли йому виповниться 201 рік.

Проте, як ми живемо у 21 столітті, для якого характерна комп’ютеризація всіх сфер суспільного життя, а отже і шахрайства. Саме завдяки мережі Інетрнет піраміда МММ-2011 набула такої популярності, а використання віртуальних грошей дозволяє її учасникам ефективно ухилятись від правоохоронних органів.

В умовах недосконалості законодавства, діяльність з емісії та поширення віртуальних грошей у багатьох випадках може безперешкодно рекламуватись, забезпечуючи стале зростання популярності системи. Як показує досвід банкрутства е-Голд (e-Golg), однієї із перших та найбільших систем Інтернет платежів у США, недостатній державний контроль за ринком онлайн платежів створив умови для відмивання доходів отриманих злочинним шляхом та здійснення незаконних операцій грошовими коштами. Внаслідок чого постраждали не тільки клієнти-«вкладники» системи, але і створювались умови для інших правопорушень. Клієнти системи обмінювали реальні гроші на віртуальні титульні знаки вартість яких була прив’язано до біржової ціни дорогоцінних металів. Як виявило слідство, вартість реальних активів суттєво була меншою ніж сума емітованих віртуальних грошей.

Однією із нових фінансових технологій є електронні гроші, або віртуальні гроші та системи Інтернет розрахунків. При чому, частина з таких систем використовує для обліку коштів реальні валюти, а частина віртуальні – титульні знаки. Тобто, по суті, платіжні системи, які емітують титульні знаки випускають свої власні гроші, як і у новому творінні Мавроді МММ-2011. Тим самим ці системи виступають конкурентами валютам, які емітуються центральними банками країни. Не завжди обсяг емісії таких грошей відповідає вартості активів системи, тобто клієнти за реальні гроші купують так званий припейд товар, вартість якого може не підкріплюватись активами системи з усіма випливаючими з цього наслідками.

Цей факт має насторожити підприємства та користувачів, які використовують системи WebMoney, оскільки вона побудована також на емісії титульних знаків, а не еквівалентів реальних грошей.

У 2010 році Національний банк України визначив правила гри на ринку електронних грошей (постанова №481), згідно з якою, електронні гроші – одиниці вартості, які приймаються як засіб платежу іншими ніж емітент особами і є грошовими зобов’язаннями емітента. Отже, електронні гроші це по суті векселі емітента, номіновані у реальній валюті і як вимагає НБУ, вартість таких боргових зобов’язань має відповідати сумі коштів отриманих від їх емісії. Регулятор також визначив, що емітентами таких грошей можуть виступати лише банки.

За версією ТОВ «Українського Гарантійного Агентства», яке є єдиним гарантом WebMoney Transfer в України, WebMoney - це технологія. У кожній державі цією технологією користуються компанії, які працюють в рамках законодавства своєї країни. В Україні ТОВ «Українське гарантійне агентство» здійснює діяльність з купівлі та продажу прав вимоги до первинного дебітора - ВАТ "Українському Професійному Банку". Подібну діяльність компанія здійснює на підставі ст.512, п.3 ст. 656 Цивільного Кодексу України та договорів "Поступки прав вимоги", які компанія укладає з кожним контрагентом (фізичною чи юридичною особою). З метою зручності та спрощення оперативного обліку взаємовідносин між ТОВ "Українське Гарантійне Агентство" і його контрагентів використовується технологія та програмне забезпечення WebMoney: титульні знаки WMU враховують номінальний розмір прав вимоги, якими володіє той чи інший контрагент в кожен момент часу.

Користувачів цієї «технології», мала б насторожити скритність та непрозорість її діяльності, оскільки невідомо на яку суму емітовано цих титульних знаків і в яких активах зберігаються кошти отримані системою. Невідомо який річний оборот має ця система, оскільки останні дані оприлюднені нею тільки за 2009 рік оборот за який склав 1,4 млрд.грн.! При чому за оцінками експертів системи контролює 80% ринку, який у свою чергу зростає щороку на 100-150%, тобто оборот за 2011 рік перевищує 5 млрд.грн., а мінімальний дохід системи враховуючи комісію в розмірі 0,8% становить майже 80 млн. грн. (але враховуючи, що кошти не тільки вносяться але переказуються на користь інших осіб, реальний прибуток системи мультиплікується на кількість обертів грошей).

Інший факт, який мав би насторожити партнерів WebMoney, є те, що ТОВ "Українське Гарантійне Агентство" випустило у 2011 році облігації обсягом 100 млн. гривень, при тому, що власний капітал на момент емісії становив трохи більше 120 тисяч гривень (а статутний 50 тис.грн.). тобто обсяг емісії перевищив обсяг капіталу більше ніж на 80000%! Мало того, Річні планові відсоткові платежі за облігаціями (18 млн. грн.) перевищують більше ніж у 76 разів значення EBITDA (прибуток до оподаткування та спати відсотків), розраховане за результатами 2010 р. (235 тис. грн. – за даними Cbonds.info), що говорить про недостатні грошові надходження, які можуть бути використані для сплати процентів за облігаціями. Отже, бухгалтерський прибуток до оподаткування за 2010 рік становить лише 0,0084% від очікуваного обороту за рік.

Виникає логічне запитання, чому ТОВ "Українське Гарантійне Агентство" приховує реальний оборот системи, вартість емітованих титульних знаків і чи підкріплені вони реальними активами, для його знадобились 100 млн. грн. і чому прибуток компанії у сотні разів менший за очікувані показники при таких активах системи? Враховуючи ці факти, та небажання системи легалізуватись в України, погодивши свої правила з вимогами Національного банку, та відсутність відповідей на окреслені питання може означати про неможливість легалізації через її невідповідність цим правилам.

Завіса таємничості навколо системи може підштовхнути багатьох консервативних економістів зробити висновки про те, що при збереженні таких тенденцій систему WebMoney може спіткати доля e-Gold. Проте, банкрутство її може завдати шкоди як населенню так бізнесу, яка спів розмірна із банкрутством одного із системних барків України!

Отже, можна зробити висновок: за своєю економічною сутністю віртуальна валюта системи МММ-2011 (МАВРО) мало чим відрізняється від найпоширеніших сьогодні віртуальних грошей – WebMoney. Звісно кожен з учасників МММ-2011 розуміє, що фактично приймає добровільну учать у азартній грі де виграш не гарантовано, чого не можна сказати про систему WebMoney, яка виступає з однієї сторони зручною та безпечною технологією онлайн платежів, але по суті, її діяльність основана на віртуальних розрахункових одиницях, вартість яких визначається довірою клієнтів до системи (до речі як і до будь-якої сучасної валюти), оскільки відповідність обсягу емітованих титульних знаків активам системи перевірити наразі неможливо, а закон за зобов’язує приймати їх як засіб платежу (як у випадку реальної валюти).

Виникає логічне запитання – що робити? Причому його мають задати собі як пересічні українці та підприємці так і законотворці. Для кожного з них можна запропонувати кільки варіантів. Перший: білоруський – припинити діяльність віртуальних валют (незалежно з якою метою їх емітують) що фактично і призведе до того, що чимало українських громадян втратять свої кошти внаслідок руйнування піраміди чи платіжної системи. Звісно такі дії неприпустимі у правовій державі. Другий варіант: законодавчо закріпити поняття віртуальних (електронних) грошей, що змусить легалізувати свою діяльність зазначеним вище систем ввівши їх до правового поля, а діяльність їх учасників перебуватиме під наглядом фінансового моніторингу держави, а державку казну поповнять нові податки, від сплати яких наразі всі успішно ухиляються.


Автор:
Олександр Царук
Источник:
FundMarket
Ссылка:
http://fundmarket.ua

http://www.experts.in.ua/inform/smi/detail.php?ID=96718

Role of multilateral financial institutions in fraud and corruption prevention: key principal in poor countries

Global food commodities prices increased above hundred percents during last decade. Individual agricultural commodities prices showed even more increases: corn, wheat, rice and soybeans doubled price. Rising food prices are a cause of major concern because they bring significant and immediate setbacks for poverty reduction, social stability, inflation and rules based economy. Food prices have soared to record levels around the world, raising fears that poor countries could face a crisis similar to the one that led to rioting and political uncertainty.

The rapid increase in food commodities prices is having a significant impact on poverty reduction and developing countries’ macroeconomic conditions. Rising food prices increase poverty for millions of poor and near-poor people throughout the developing word. If high food prices persist, there could be irreversible damage to the human capital of the poor and a significant reversal in the progress made towards achieving the Millennium Development Goals. The damage to human capital, if large and persistent enough, could in turn have a negative impact on long-term growth particularly in the poorest countries.

High food prices are a source of social unrest and many countries have faced food protests and riots, some of them quite violent. Persistent high food prices could also become a contributing factor to new conflicts or relapses in post-conflict countries. The more vulnerable cases are likely to be those in which food production or marketing, or the pain of higher food prices, is concentrated in certain geographic areas and/or in certain ethnic or religious groups. High food prices can also exacerbate the devastating consequences of conflict by undermining access to food for the poor and vulnerable. And as the World Food Program has demonstrated, they have created severe budgetary difficulties for food aid programs and made planning for food relief excruciatingly difficult.

Multilateral financial institutions can play a key role in providing financial resources to allow countries that are facing negative terms of trade shocks to gradually adjust to adverse external conditions. They can also provide technical assistance in the design of safety nets and add fiscal space to countries that need external resources to fund them. Finally, international organizations can help countries design the appropriate macroeconomic policy response. This will call for greater flexibility in the menu of policy options traditionally deployed by the Bretton Woods institutions. Such flexibility may have high pay-off not just for the countries themselves but for a rules-based trading system which has been weakened by myriad of unilateral decisions that restrict the flow of food commodities in the international markets.

Multilateral organizations can help countries design, implement and finance an adequate safety net system to mitigate the impact of higher food prices on poor net consumers. When food prices rise (fall) poor net consumers (poor net sellers) of food get hurt and poor net sellers (poor net consumers) are better off. Available evidence suggests that in the majority of countries, an increase in food prices is likely to result in an increase in overall poverty. Governments and multilateral organizations should accept that there will always be part of the poor who get hurt—and often severely—by higher, or lower, food commodities prices. The appropriate policy response is to have safety nets to help those who get hurt.

Since many of the extreme poor in low-income countries live in rural areas and between two thirds and three fourth of them have access to small plots of land, policy interventions that would further expand their access to land and increase the productivity of their plots could kill two birds with one stone. Greater access to improved seeds, fertilizers and small animals, credit to purchase inputs and land, and technical assistance could reduce the impact of higher food prices on the rural poor. These policies can lower the amount that must be purchased by them in the market and convert those with sufficient assets into self-sufficient farmers or even marginal net sellers. These measures would also help address the supply-side constraints on food commodity production for the extreme poor living in rural areas in low-income countries. Multilateral organizations like The World Bank can help countries design, implement and fund programs whose main objective is to enhance the productive capacity, and thereby improve the food security, of millions of poor farmers throughout the developing world.

One of the key roles of the lender is a control after the borrower spending. The World Bank often is being considered like last source of financial support especially for Heavily Indebted Poor Countries.

During my last research on the government debt issue I came to know how hard to get rid from the debt overhang for undeveloped and poor country. And in most cases the debt overhang pressure is being doubled by looting and corruption inside local governments.

The World Bank is one of most powerful creditor and generous donor so should play a key role in economic and political reforms be helping with developing an efficient and transparent regulations witch will help to prevent fraud and corruption. I am convinced that such activities will multiple effect of the multilateral support for poor countries and individuals.

Oleksandr Tsaruk, Ph.D.

Ризики девальвації та дефолту 2012 як основні чинники рецесії економіки України

Протягом останніх років спільними зусиллями парламенту та уряду були здійснені значні кроки щодо удосконалення нормативно-правової бази з управління державним боргом: внесено суттєві зміни та доповнення до Бюджетного кодексу України у частині боргової політики, прийнято відповідні урядові акти, щодо стратегії управління державним боргом та зменшення ризиків, а також проведення активних операцій з борговими зобов’язаннями. Все ще потребує унормування низка процедурних моментів щодо управління державним боргом, передбачених у Бюджетному кодексі. Проте в цілому, питання управління суверенним боргом є достатньою мірою унормоване, з врахування міжнародного досвіду на законодавчому рівні, як цього вимагає Конституція України.

Проте, розвиток боргової кризи у Європі, свідчить про те, що одна з найдосконаліших систем управління державними фінансами, яка спиралась на одні з найконсервативніших критерії фінансової стабільності, що були прописані в установчих документах Європейського союзу, теж може зазнати фіаско. Популістичні рішення урядів, неконтрольовані обсяги державних запозичень для задоволення поточних кон’юнктурних потреб та нехтуванням довгостроковим ризикам призвели до перевищення гранично допустимих показників державного боргу у низці європейських країни, що в умовах зниження ліквідності міжнародного ринку капіталу та світової фінансової кризи, призвело до неспроможності урядів обслуговувати суверенні борги та змусило суттєво скоротити витрати на утримання державного сектору. Це у свою чергу призвело до ще більшого погіршення макроекономічної рівноваги та соціальних заворушень.

Отже, останні новації реалізовані у бюджетному законодавстві України, що були направлені на підвищення ефективності управління державним боргом та підвищення боргової безпеки країни не гарантують уникнення негативних наслідків другої хвилі світової фінансової кризи. Мало того, фіскальна політика зорієнтована на вирішення поточних фінансових потреб держави, без врахування довгострокових тенденцій та ризиків може призвести до суттєвого погіршення стану державного боргу та неможливості залучати нові позики навіть в обсягах необхідних для рефінансування старих боргів, а це в умовах значного дефіциту фінансів державного сектору економіки та низьких темпів економічного зростання може спричинити довгострокову економічну стагнацію та загострить соціальну нестабільність.

Вже сьогодні, уряд відчуває значні труднощі при виконання плану запозичень на 2011 рік, ступінь виконання якого за 11 місяців становить 65 відсотків. Причому, вартість державних запозичень вже майже у два рази є дешевшою ніж вартість капіталу на міжбанківському ринку та у півтори рази менша вартості рефінансування НБУ. Уряд не може пропонувати ринку реальну вартість грошей через свої бюджетні обмеження, що і є основною причиною недовиконання плану запозичень.

Криза ліквідності, яка утворилась сьогодні в економіці України спричинена з одного боку жорсткою монетарною політикою НБУ та значним обсягом державних запозичень з іншого, що призвело до здороження кредитних ресурсів для реального сектору економіки. За умови збереження нинішнього рівню державних запозичень та жорсткої монетарної політики, в економіці наступить «інвестиційний голод» наслідком якого стане суттєве зниження темпів економічного зростання вже у найближчі періоди.

Окремої уваги потребує аналіз валютних ризиків, оскільки курс долара США відповідно до форвардної біржової ціни (NDF форвард) на грудень 2012 року складає сьогодні 10,2 грн. за долар США. Тобто, навіть за умови збереження нинішнього рівню державного боргу та частки зовнішнього (65%) загальна сума державного та гарантованого боргу у грудні 2012 року може наблизитись до гранично допустимого рівня у 60 відсотків, за умови врахування сукупного боргу державного сектору економіки відповідно міжнародних стандартів.

За таких умов, бюджет 2013 року буде позбавлений додаткового фінансування за рахунок державних запозичень, а обслуговування поточних платежів за боргом вимагатиме значного скорочення інших витрат бюджету.

Таким чином, бюджетна та боргова політика України на наступні роки повинна базуватись на середньостроковій стратегії управління державним боргом, яка має враховувати довгострокові ризики не лише пов’язані із виконанням державного бюджету, але і забезпечення макроекономічної стабільності та рівноваги у довгостроковому періоді.

За таких умов, основними цілями стратегії управління державним боргом у найближчі роки має бути зниження валютного ризику та ризику рефінансування.

Останні роки політика уряду була спрямована виключно на здешевлення вартості запозичень, що призвело до пікових навантажень на державний бюджет у поточному та наступному роках, а необхідність обслуговування яких вже призвело до низки негативних явищ. При чому, значні короткострокові зовнішні запозичення здійснюють подвійний тиск на бюджет та валютний курс.

Надмірний попит на позиковий капітал зі сторони державного сектору призводить до збільшення рівню відсоткових ставок, найменш негативним наслідком чого є зростання витрат бюджету.

Тому необхідно змінити підхід до визначення обсягу внутрішніх запозичень з урахуванням реальної ліквідності національного ринку капіталу – обсяг внутрішніх запозичень має визначатись виходячи з оцінки реальної ємності фінансового ринку, наявності вільних ресурсів та виключно за умови відсутності конкуренції між державним та приватним сектором за фінансові ресурси, результатом чого стає здороження позикового капіталу.

Помірні обсяги державних запозичень у поєднанні із запровадженням Національним банком програми підтримки ліквідності вторинного ринку довгострокових державних запозичень, дозволить значно знизити рівень відсоткових ставок. Програми викупу боргових зобов’язань застосовуються у багатьох країнах. Такий інструмент дозволить знизити ризик рефінансування, який є надзвичайно актуальним сьогодні, але в ніякому разі його не можна розцінювати як джерело емісійного фінансування дефіциту бюджету. Центральний банк через вторинний ринок, зважаючи на графіки погашень та запозичень спільно з урядом, має здійснювати ін’єкції додаткової ліквідності чи заходи з її стерилізації, але у межах обсягів рефінансування поточних зобов’язань.

Проте програма викупу державних облігацій національним банком має бути спрямованою до зниження прибутковості операцій національного банку. Політика спрямування прибутку національного банку до державного бюджету є формою емісійного фінансування та непрямим чином суперечить бюджетному законодавству. Крім того, для досягнення фінансового результату визначеного у державному бюджеті національний банк змушений здійснювати таку монетарну політику та підтримувати такий рівень відсоткових ставок, який забезпечив би необхідний рівень прибутковості, а це часто негативно впливає на загальну економічну рівновагу. За умови безприбутковості національного банку, урядові боргові зобов’язання власником яких є НБУ могли б бути рефінансовані на нові під значно нижчі відсотки так на довші строки, а корпоративний і фінансовий сектори економіки отримали б необхідні кредитні ресурси для інвестиційної діяльності.

Звісно, існують інші ризики пов’язані із державним боргом України та методи підвищення боргової безпеки країни, проте, враховуючи нинішній стан ринкової кон’юнктури, кумулятивного накопичення дефіцитів державних фінансів та негативного торгового балансу, ризик ускладнення умов рефінансування боргових зобов’язань та висока ймовірність девальвації гривні є ключовими моментами для реалізації монетарної політики НБУ та фіскальної політики уряду. За умови їх злагодженої роботи, можливо у 2012-2013 роках вдасться нівелювати відповідні ризики та не допустити перехід економіки України до стану рецесії, як кінцевого результату нинішнього макроекономічного дисбалансу.

Олександр Царук, к.е.н.

Финансовые риски как фактор дестабилизации макроэкономического равновесия

     Мировая экономическая система является сложным и противоречивым образованием, которому присущи имманентные риски, проявляющие себя в ее развитии. Финансовые сектор экономики, как один из самых важных составляющих, требует понимание своей природы в контексте тех перемен, которые с качественной стороны характеризуют современную информационно-экономическую среду.
     Тревогу должен вызывать тот факт, что такого количества валютно-финансовых кризисов, которое произошло за последних несколько десятилетий, еще не наблюдалось, ни за один период. Ряд финансовых кризисов, начиная с 90-х годов ХХ века, подтвердили обеспокоенность, что противоречия в мировой экономической и финансовых сферах имеют системный характер и детерминируют рост волатильности. Очевидно, что существует необходимость перемен в системе производственных отношений.
     Стабильное функционирование экономики и устойчивый экономический рост нельзя обеспечить без должного уровня устойчивости национальных и мировых финансовых рынков относительно разного рода шоков, особенно внешних, связанных с движением значительных объемов финансовых ресурсов.
     Глубинные изменения структуры мировой экономики требуют своего адекватного и научного осмысления. Финансовый сектор, который достиг безпрецедентной в истории степени независимости от корпоративного и государственных секторов, создает дисбаланс и приводит к значительному увеличению финансовых рисков.
     На данный момент, чрезвычайно необходимо применить фундаментальные теоретико-методологические подходы к пониманию основных принципов функционирования рыночной экономики, ее противоречий, которые представляют собой разрушительную силу ее дальнейшего развития.
     Нестабильность является одним из внутренних свойств рыночного государства. Такая позиция раскрывает основную мысль Дж.М. Кейнса, относительно роли фондового рынка, которая сводится к тому, что этот институт способствует увеличению инвестиций в финансовый сектор, но увеличивает нестабильность, которая присуща рыночной экономике.
     Последние отчеты Международного валютного фонда относительно глобальной финансовой стабильности, призывают к реформированию системы регулирования финансовых рынков и смены роли основных локальных регуляторов в каждой стране, до внедрения макропруденциарной экономической политики, которая направлена на снижение рисков присущих финансовым рынкам.
     Руководителями МВФ и Мирового банка недавно сделаны однозначные заявления о растущих рисках замедления глобального экономического роста и вхождения мировой экономики в новую фазу кризиса. Появляется необходимость эволюции функций Бреттон-Вудских институций.

Тезисы выступления эксперта по вопросам финансовой политики, кандидата экономических наук Александра Царука на форуме «Государственно-частное партнерство в сфере сокращения рисков – основа конкурентоспособности страны в ХХІ веке»

http://rrf.org.ua/

Проект Закону "Про Державний бюджет України на 2012 рік"

15 вересня 2011 року уряд подав до парламенту проект Закону про Державний бюджет України на 2012 рік

У проекті бюджету на 2012 рік закладено:
курс долара 8,1,
євро 11,5.
Доходи – 337,6 млрд. грн. – 22,4 % ВВП
Видатки – 361,6 млрд. грн. – 24 % ВВП
Дефіцит – 24,1 млрд. грн. – 1,6 % ВВП
зростання ВВП – 5 %

Проект бюджету – тут

«Черное золото» – теперь уж точно золото!

Мировые финансисты не ожидают решения экономических проблем с помощью успешной операции сил НАТО в Ливии. Накануне американские СМИ растиражировали мнение финансового...

...директора бразильской нефтяной компании «Petrobras» о том, что скачок цен на нефть, последовавший после начала волнений в Ливии, произойдет в обратном направлении. Даже в случае успешного завершения военной кампании и стабилизации ситуации в регионе мировая нефть не вернется на те ценовые позиции, которые были до начала столкновений Каддафи и его противников.

А скачок получился очень существенный. Стоимость барреля «черного золота» в последние дни стала максимальной за последние 2,5 года и застыла на отметке 104,79 доллара США. Это на 24 % больше, чем было до ливийского конфликта – около 81 доллара. Крупный бизнес уверен, что показанный спрос и готовность покупателя платить эту цену теперь является серьезным аргументом для продавца не понижать ее. Понятное дело, кто же добровольно откажется от хорошей прибыли?

Поскольку аналитики рынка говорят о сохранении тенденции роста, From-UA решила узнать у отечественных экспертов, разделяют ли они прогнозы западных коллег. И поинтересоваться, каким в целом будет рынок нефти в ближайшем будущем, ведь от цены на нее по цепной экономической связи зависит очень многое. В том числе и в Украине.

«Если взять более-менее длительный промежуток времени – 10-15 лет – то мы увидим, что все-таки цены на нефть все растут и растут», – взялся объяснять экономист Виктор Лисицкий.

По его словам, объясняется это тем, что мировая экономика растет, а ее энергоемкость не снижается с такой скоростью, которая позволила бы приостановить рост потребности в нефти.

«Есть определенная ценовая инерция. Учитывая, что мировая экономика поднимается, я думаю, что цены на нефть не упадут, как этого хотелось бы, достаточно быстро. И эта ценовая инерция сохранится», – прогнозирует Лисицкий.

Есть глобальные процессы, суть которых состоит в том, что ресурсов становится меньше, а денежной массы – больше, напоминает руководитель Международного института демократии Сергей Таран. Поэтому есть общий процесс, когда ресурсы дорожают.

«В то же время специфика отношений к такому процессу может быть разная. В Европе, как правило, после стрессов на международном рынке, которые приводят к повышению цен на товары, в том числе и на нефтепродукты, цена возрастает, а потом на некоторое время может вернуться если не к первоначальной, то к более низкой позиции, чем та, которая была во время кризиса. Специфика Украины в том, что если цены поднялись, то уже не возвращаются на прежние позиции, потому что в Украине существует непрозрачность рынка», – проводит различия эксперт.

По его словам, это вызвано интересами чиновников и бизнеса, которые коррумпированы и незаконными методами влияют на ценообразование ради своих прибылей.

«Европа очень серьезно относится к диверсификации энергоресурсов, поэтому для них очень важно не допустить монополизации, которая напрямую связана с ценой любого продукта. В Украине такой четкой политики нет», – констатировал Таран.

Поэтому если где-то что-то и подешевеет, то не у нас. К сожалению.

Украинский след в ситуации пытается отследить и директор донецкого филиала Национального института стратегических исследований Юрий Макогон. По его словам, Ливия сейчас не поставляет нефть, а в других странах Африки тоже возникли проблемы с этим.

«Сегодня добыча и движение нефти находится в очень сжатых клещах политического и, как следствие, производственного конфликта и транспортировки. Свой вклад в это внесет обязательно и ситуация в Японии, поскольку они теперь выводят ядерную энергетику из оборота и будут искать пути замены, пока хотя бы на тепловую энергетику, – а это значит либо уголь, либо нефть, либо газ», – перечислил глобальные факторы влияния на рост цены нефти эксперт.

Он уверен, что ни о каком удешевлении нефти в таких условиях речи идти не может.

«Причем надо помнить, что в расчетах поставок газа участвует формула расчета от цены нефти. Так что и газ будет дорожать, и Украина может получить к концу года 300 долларов за кубический метр», – предупредил Макогон.

Финансовый эксперт Александр Царук называет сложной ситуацию не в одной только нефтедобывающей Ливии, но и в других странах Ближнего Востока.

«Учитывая то, что углеводороды – нефть и газ – относятся к исчерпаемым ресурсам, логично, что их запасы с каждым годом уменьшаются, а глубина их добычи увеличивается, в том числе и на Аравийском полуострове. Соответственно, фундаментально цены должны оставаться на прежнем уровне или расти. Кроме того, нужно проводить корреляцию цены нефти и других энергетических ресурсов с другими товарами, например, с ценой золота. Инфлируются все валюты по отношению к золоту и нефти, возможно, из-за эмиссионной политики США и ЕС, поскольку в этих странах очень большие бюджетные дефициты, которые покрываются в основном за счет кредитной эмиссии. Это непосредственно удешевляет эти валюты», – рассказал он.

Естественно, что в таких условиях говорить о снижении цены невозможно.

«Поэтому цена нефти вряд ли существенно сможет снизиться. Скорее всего, она приблизительно останется на нынешнем уровне в ближайшее время», – считает Царук.

Того же мнения придерживается и директор Европейского института политической культуры Александр Булавин. Он уверен, что причиной агрессии западных стран на севере Африки является не антидемократическое поведение тамошних режимов, а экономические проблемы США, Англии и других государств.

«Необходима какая-то авантюра, чтобы, с одной стороны, это скрыть, а с другой стороны, попытаться вырваться из лап дикого дефолта», – считает он.

Эксперт уверен, что в интересах стран Запада длительная дестабилизация ситуации в арабском мире, поэтому цены на нефть уж точно понижаться в таких условиях не будут.

«Туда вмешиваются не только США и Великобритания, но и множество стран Западной Европы, которые сегодня участвуют в натовской агрессии. И пока будет дележ скважин, нефть будет дорожать и дорожать. Кроме всего прочего, существует и мировая тенденция. К 2020-2025 году нефтяные ресурсы вообще иссякнут, по крайней мере, сократятся в десятки раз, поэтому нефть ни в коем случае дешеветь не будет», – поделился своим прогнозом Булавин.

Украинские эксперты проявили редкое единодушие с мировыми, от которого, впрочем, не легче: прогнозы одинаковы у всех – нефть не подешевеет. Вопрос в том, насколько стремительно будет она дорожать. А это значит, что ни бензин, ни газ (соответственно, как минимум, ни перевозки, ни производство) терять в цене не будут. И рассчитывать на это нельзя ни в нашей стране, ни во всем мире. Если кому-то от этого легче...

Андрей Генералов

Всемирное «землетрясение» отменяется – японское цунами пощадит мировые финансовые рынки

Опасения о пагубных последствиях природных катаклизмов для глобальной экономики...

...начали озвучиваться, как только в информационных агентствах появились первые сообщения о жутком землетрясении в Стране восходящего солнца, а волна разрушительного цунами еще катилась к японскому побережью. И не стихают эти разговоры до сих пор, особенно после подсчетов масштабов потерь.

По оценкам местных властей, прямые убытки от стихии составили от 200 до 312 миллиардов долларов США. Цифры действительно впечатляющие. Но ведь это одни только разрушения: дороги, мосты, здания, промышленные объекты. То, что требует ремонта и восстановления. А ведь еще есть и потребность в содержании, лечении, возмещении убытков пострадавшим гражданам. Размеры выплат страховых компаний пока даже подсчитать сложно. Где маленькая страна возьмет такие деньги?

Резервы у мощной японской финансовой системы, конечно же, есть. Но в экономике не принято хранить деньги мертвым грузом – они должны работать и приносить новые деньги. Крупные суммы втянуты в значительные проекты, и сейчас, когда банки, страховики и государство должны оперировать колоссальными объемами «живой» наличности, эти инвестиции необходимо вернуть. Это может повлечь за собой не только приостановку или полное сворачивание деловой активности японского капитала в Украине – в частности, убить перспективы оговоренного в ходе визита Президента Виктора Януковича в Японию 100-миллионного кредита. Куда серьезнее – вырвать из глобального международного оборота «живые деньги». Результатом теоретически может стать вторая волна мирового финансового кризиса.

From-UA решила подтвердить или опровергнуть возникшие опасения с помощью квалифицированной помощи – мнений людей, которые действительно разбираются в происходящих процессах. И задала им вопросы как о всемирных последствиях японской катастрофы, так и о судьбе украинского кредита.

Строить прогнозы о второй волне кризиса очень непросто, потому что произошедшие в Японии катаклизмы могут оказать как негативное, так и позитивное влияние на мировую экономику, считает вице-президент Центра экономического развития Александр Кошик.

«Мы увидели, что упали цены на нефть на какое-то время. Растет спрос на инвестиционные товары, что особенно важно для Украины. Это продукция металлургической промышленности. Так что все очень сложно, и я бы не делал категорического вывода, хотя, конечно, риск есть», – отметил он.

А вот что касается украинского кредита, приостановленного Японией, тут ясно.

«Проект просто не будет реализован», – готов к негативному развитию событий Кошик.

Финансовый эксперт Александр Царук считает, что кризис в Японии затронет в первую очередь страны Юго-Восточной Азии, ведь Япония, прежде всего, это большой рынок товаров и ресурсов, основным поставщиком которого являются страны Азии.

«Соответственно, падение спроса на эти товары вызовет падение производства в Азии, что, в свою очередь, вызовет снижение падения фондового рынка, объемов производства, возможные девальвации – грубо говоря, еще один виток локального азиатского кризиса. Насколько он повлияет на глобальную экономику – это спорный вопрос, и его очень сложно оценить», – признался эксперт.

Украинский кредит в таких условиях – это капля в море. Или даже в океане проблем как Японии, так и самой Украины. Слишком уж незначительная для макроэкономики эта сумма, считает экономист.

«Мы от этого мало пострадаем», – уверяет Царук и рекомендует украинской власти сосредоточиться на иных потенциальных источниках экономической опасности.

Речь идет о событиях в северной Африке, которые могут иметь глобальную отдачу, согласен с коллегой директор донецкого филиала Национального института стратегических исследований Юрий Макогон. Ведь и в разрушенную стихией Японию, и в разбитую войной Ливию потребуются серьезные денежные вливания.

«Уже есть оценки, приближающиеся по размерам к 200 млрд. долл. США, которые потребуются Японии для выхода из сложившегося положения. Предкризисная ситуация очень соответствует положению, к сожалению», – констатировал эксперт.

Судьбу украинского кредита он видит радужной.

«Я не думаю, что это обязательство Японии будет аннулироваться. У них достаточно мощная экономика, они уступали на момент аварии только США и Китаю. Поэтому для такой экономики такие объемы не имеют значения, так что я думаю, что Япония не откажется от своих обещаний», – считает Макогон.

Японцы много раз показывали себя людьми очень взвешенными, отмечает экономист Виктор Лисицкий. Он готов назвать их нацией, которая ни в коей мере не отделяет себя от мирового сообщества и не противопоставляет себя ему.

«Необходимость репатриации капитала, видимо, возникнет, потому что там 450 км разрушений, 400 тысяч жителей остались под открытым небом, и, конечно же, там деньги нужны сумасшедшие. Но вряд ли возврат этого капитала будет проходить таким образом, что это тряхнет не то что мировую экономику, а даже экономику отдельно взятых стран», – считает эксперт.

Экономист думает, что сумма украинского кредита не столь существенна для нынешней ситуации, чтобы из этого делать проблему какой-то из сторон.

«100 млн. долл. на фоне того, что там произошло, это не очень большая сумма. И я не думаю, что наши будут настаивать «вы же обещали», наша власть не будет выпрашивать у них эти 100 млн. долларов, потому что это будет неумно и бесчеловечно», – заметил Лисицкий.

Директор Института трансформации общества Олег Соскин акцентирует на сложностях страховых возмещений пострадавшим японцам.

«Возникает вопрос, где страховые компании возьмут столько свободных денег, поскольку они вложены в банках, в инвестиционных фондах, в различных проектах. Им придется аккумулировать эти деньги, вытаскивать из процесса, чтобы возмещать. Это огромные деньги. А поскольку экономика сейчас в кризисе, то они будут доставать эти деньги из инвестиционных проектов, из ценных государственных бумаг. Естественно, будет огромный поток в течение нескольких лет. Потери будут очень большие и могут достичь триллиона долларов», – пессимистичен он.

По словам эксперта, Украина сейчас может смело забыть об обещанном Японией кредите.

«У них уже нет денег, они никак не смогут его дать. Я думаю, что не дадут, им надо у себя разобраться. Но даже если они их и дадут, то это будет все и больше ничего, больше никаких инвестиций от Японии ожидать нечего. Для Украины это означает, что ни на какие инвестиции со стороны азиатских стран рассчитывать не приходится. Надо про этот рынок пока забыть и больше надеяться на себя. Плюс еще и от нас могут уйти азиатские деньги, которые были размещены здесь», – прогнозирует Соскин.

Совсем не выглядит фаталистом глава Госфинуслуг Василий Волга.

«Для второй экономики мира это не катастрофический ущерб», – уверен он.

Волга отметил, что нынешняя ситуация, возможно, даст толчок к выработке нового подхода к расчетам по перестрахованию, установлению тарифов, но и это не коснется солидных фирм. Так что глобальных последствий ждать не надо, а что касается локальных...

«Делом чести для Украины в данной ситуации будет отказ от этого кредита. Это было бы благородно с нашей стороны», – подчеркнул Волга.

И хотя на экономике это благородство, конечно, отразится плохо, рядовой украинец все равно негативного эффекта не заметит, отметил он.

Нардеп-регионал Анатолий Кинах тоже считает разговоры о второй волне кризиса преувеличением рисков для мировой экономики. По его словам, Япония имеет огромный финансовый потенциал, а ее ВВП за 2010 год составил более 5 трлн. долларов.

«Сегодня те потери, которые понесла экономика Японии в связи с землетрясением и цунами, по данным японской финансовой корпорации, составляет порядка 200 млрд. долларов. Это, по сути, максимум 3-4 % от ВВП. Цифра, конечно, серьезная, но есть прогноз, что в ближайшие 3-4 месяца экономика Японии возобновит свои темпы, и ВВП в 2011 г. прогнозируется на уровне 2,1 %. Поэтому в том числе страховые выплаты при реализации такого позитивного сценария не дестабилизируют мировые финансовые рынки», – рисует оптимистичную картинку политик.

По его словам, нет оснований беспокоиться и о будущем кредита для Украины. Причем основано это утверждение не только на «розовых» прогнозах, но и на реальных фактах.

«Мы буквально несколько дней назад встречались с представительной делегацией Японии, которая объединяет все основные компании и занимается координацией внешнеэкономической деятельности, и там были подтверждены все договоренности, которые были заключены во время последнего визита в Японию, включая соглашения с украинским Экспортно-импортным банком. Тем более, что данная сумма не представляет большой проблемы для Японии даже в условиях таких серьезных техногенных катастроф», – заверил Кинах.

Удельный вес японских капиталов, связанных со страховыми выплатами, не может существенно изменить общую картину на рынке финансовых капиталов, уверен его коллега по фракции Сергей Кивалов. Однако повышенный спрос внутри Японии на дополнительные капиталовложения с целью восстановления хозяйства может изменить некоторые потоки денег в мировой экономике, отмечает он. Поэтому последствия будут, другой вопрос – какие.

«Вряд ли Украине стоит надеяться на плановые японские капиталовложения, которые были обещаны до катастрофы. Так, например, по г. Киеву планировались вложения в три станции метрополитена, гостиничный комплекс и спортивный комплекс общим объемом более 300 млн. долларов», – напомнил депутат.

Однако о мировом кризисе, по его мнению, оснований говорить пока что нет. И об украинском тоже – даже при учете «сворачивания» поступления денег из Страны восходящего солнца.

«Это серьезно не отразится на нашей экономике, ибо наши собственные вложения в области инфраструктуры Евро-2012 в десятки раз превышают названные суммы», – отметил Кивалов.

Поэтому если финансовые последствия японской стихии и затронут Украину, то несущественно. И преимущественно косвенно. Например, благодаря росту мировых цен на энергоносители, в коих Япония может очень нуждаться, прекратив работу ряда объектов собственной ядерной энергетики. Или из-за подорожания еды...

В общем, теоретизировать можно долго, особенно дополняя «японскую картину» другими проблемными аспектами мировой экономики и сопоставляя полученный результат с зонами повышенного риска – вроде проблемных арабских государств, переживающих буйный расцвет оппозиционных выступлений.

Как-нибудь будет. Как именно – увидим и разберемся. В конце концов, из всего можно извлечь выгоду: той же Японии продавать дефицитные для нее товары или хотя бы использовать конъюнктуру рынка и продать их же по повысившейся цене другим странам, получив дополнительную прибыль. А там глядишь – и доходы компенсируют вероятные убытки. Главное, к делу с умом подойти. А вот с этим, конечно, отдельная проблема в нашем государстве...

Андрей Генералов

http://from-ua.com/