Віртуальні гроші: нове технологічне рішення чи еволюційна форма фінансової піраміди?

В умовах недосконалості національного законодавства, незважаючи на те, що за роки незалежності жертвами різноманітних фінансових афер стали мільйони мешканців України, у нашій державі набувають великої популярності нові форми фінансових піраміди завдяки розвитку інформаційних технологій, зокрема системи онлайн розрахунків та електронних грошей. Мало того, їх діяльність безперешкодно рекламується, забезпечуючи стале зростання кількості нових клієнтів та "інвесторів"
Нещодавно, діяльність однієї із нових «Інтернет Пірамід» викликала увагу Верховної Ради України. Так, парламент вимагає від уряду провести комплексну перевірку законності діяльності "МММ – 2011" на території України, а відповідний запит народного депутата України Василя Деревляного було оголошено на пленарному засіданні парламенту 23 березня 2011 року. У зазначеному запиті наводиться аргументація, що МММ-2011 розгорнула масштабну рекламну компанію, обіцяє фантастичні прибутки «інвесторам» та заманює мільйони людей штовхаючи до нового винаходу горезвісного Сергія Мавроді, який вже відбув покарання за його попередню піраміду МММ.

У МММ-2011 новим «інвесторам» пропонується придбати віртуальну валюту МАВРО та розмістити на депозит, обмінний курс купівлі та продажу подано на сайті системи, який змінюється щовівторка та четверга. Продаж цієї валюти здійснюється спеціально підготовленими представниками піраміди. Для участі в піраміді необхідно просто переказати гроші на рахунок представника без жодних договорів та зобов’язань.

По суті, кожен з учасників МММ-2011 є «співучасником злочину», а от склад самого злочину довести досить важко через неможливість застосування норм про шахрайство. Враховуючи добровільність внесків, МММ-2011 є формою азартної гри, крім того організатори системи здійснюють емісію електронних грошей без відповідного дозволу, приймають вклади і виплачують відсотки, тобто присутні ознаки незаконної підприємницької діяльності.

Крім того, днем раніше 22 березня 2011 року український парламент також розглядав проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження електронних грошей та запобігання створенню фінансових розроблений народним депутатом Сергієм Терьохіним.

Зазначеним законопроектом, пропонувалось врегулювати зміст терміну «фінансова піраміда» та визначити відповідальність за її заснування і використання. Враховуючи те, що сучасні фінансові піраміди діють у віртуально у мережі Інтернет та використовують віртуальні гроші, автор запропонував вперше у законодавстві визначити статус електронних грошей та нормативно врегулювати питання емісії, використання і погашення електронних грошей. Хоча відповідне питання вже врегульоване Національним банком України (Постанова №481 від 04.11.2010).

Цим законопроектом була зроблено спроба врегулювати несумісні речі: встановити законодавчі перепони щодо створення нових фінансових пірамід та регламентувати емісію та обіг електронних грошей і за результатами голосування законопроект був відхилений. Тобто, діяльність сучасних фінансових пірамід продовжується.

Слід відмітити, що Україна не єдина країна, крім РФ, де діяльність МММ набула суттєвої популярності та привернула уваги держави. Донедавна, фінансова піраміда успішно розвивалась у Білорусії. Так 16 березня, спецназ взяв штурмом офіс МММ. Оскільки КДБ встановило причетність групи осіб до здійснення незаконних фінансових операцій та заволодіння коштами білоруських громадян шляхом обману. Як з'ясували правоохоронці, вказані особи від імені незареєстрованої згідно законодавства Білорусі організації МММ-2011 здійснювали на її території діяльність з прийому вкладів і ставок на виграш від населення, пов'язану з отриманням прибутку в особливо великому обсязі. Виплата відсотків за вкладами і повернення вкладених коштів з урахуванням обумовленої винагороди здійснювалися членами групи за рахунок залучення нових вкладів громадян, яких навмисно вводили в оману щодо законності та економічної доцільності таких операцій.

Схожим шляхом до українського пішли народні обранці із Казахстану. Так, депутатка мажилісу Меруерт Казбекова звернулась із запитом до прем'єр-міністра законодавчо заборонити у Казахстані діяльність фінансових пірамід, аргументуючи це тим, що на території республіки зростає активність шахрайських організацій із ознаками фінансових пірамід. Зазначаючи, що офіси «компанії» МММ сьогодні відкрито практично у всіх містах Казахстану, і з кожним днем залучають все більше довірливих громадян. Крім того, містах Кокшетау і Петропавловськ правоохоронними органами була припинена робота «Мікрокредитної організації «КазРосІнвестпроект», яка займалася шахрайської діяльністю.

Казбекова також наголосила, що із розвитком засобів телекомунікації стало можливим здійснення фінансових операцій та залучення учасників через Інтернет. Відмінною особливістю таких пірамід є можливість для одержувача коштів залишатися анонімним. Це значно ускладнює відстеження грошових потоків, залучення до юридичної відповідальності і зводить нанівець можливість повернення грошей.

У казахстанському законодавстві, як і в українському, відсутнє визначення фінансової піраміди, немає у ньому й поняття незаконного обігу електронних грошей, а уряд Казахстану обмежився лише попередженням громадян про пильність та існуючих ризиках втрати коштів при співпраці з організацією «МММ-2011.

У цивільному та кримінальному законодавстві Республіки Казахстан відсутні спеціальні норми притягнення до відповідальності організаторів фінансових пірамід. У діючих правових рамках залучення до відповідальності за шахрайство можливо тільки стосовно юридичної особи.

Для прикладу, у США діяльність фінансових пірамід заборонена як федеральним законодавством (15 U.S.C. § 45 (1997)) так і законодавством на рівні штатів, але у Росії і Україну розроблені лише відповідні законопроекти, в яких описані необхідні дефініції, а діяльність по створенню фінансових пірамід прирівнюється до шахрайства.

Мало хто береться з’ясувати які економічні і правові підстави діяльності сучасних фінансової піраміди. Їх успішність та неможливість притягнути до відповідальності їх організаторів пояснюється тим, що у законодавстві країн СНД просто відсутні норми, які забороняли б займатися емісією віртуальних грошей без жодних зобов’язань та обіцяти великі відсотки на вклади в них. Законодавчо врегульована відповідальність юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю чи наданням фінансових послуг без відповідних дозволів та ліцензій, фізичних же осіб притягнути до такої відповідальності набагато важче. Виключенням є хіба, що законодавство США, яке прямо забороняє діяльність фінансових пірамід.

Для розуміння природи виникнення такого економічного явища, звернемося до його історії. Вже пройшло чотири століття з моменту створення першої фінансової піраміди у Амстердамі у 1612 р., яка виникла на тлі «тюльпанової лихоманки», але як бачимо, питання фінансових пірамід не втратило своєї актуальності і сьогодні.

Наступна афера століття виникла у Франції у 1717 році коли була заснована Міссісіпська компанія фінансистом Джоном Ло. Компанія випустила двісті тисяч акцій, кожна вартістю п'ятсот ліврів. Бажаючі купити їх могли розрахуватись не тільки банкнотами і монетами, але і борговими зобов'язаннями держави, які на ринку продавались нижче номіналу. Так компанія ставала непрямим кредитором держави. Через декілька місяців акції Міссісіпської компанії почали падати. Дж. Ло намагався хоч якось утримати свої акції на плаву, проте вже в листопаді 1720-го року вийшов указ, в якому йшлося про те, що компанія втратила всі свої привілеї. Що спричинило за собою повне знецінення всіх акцій. Розвал цієї компанії завдав важкого удару по економіці і можна з упевненістю сказати, що ця фінансова піраміда буквально розорила Францію.

Однією із найвідоміших та наймасштабніших фінансових пірамід була «Компанія з обміну цінних паперів» (Securities Exchange Company) Чарльза Понці у США.

Ч. Понці заснував свою компанію винайшовши реальний спосіб отримання прибутку – купуючи поштові купони у Старому Світі (Європі) та переводячи їх у готівку у Новому (США), цілком реально отримати прибуток у розмірі 400%. Але насправді в основі підприємства Понці лежав принцип кас взаємодопомоги, виношений ним ще в роки служби у комерційному банку – прибуток тут також забезпечувався за рахунок постійного залучення грошових коштів від нових учасників піраміди. Про масштаби афери, що розверталася у Бостоні, говорить уже той факт, що в списку інвесторів компанії шахрая-рецидивіста перебувало приблизно три чверті всієї штатної чисельності бостонської поліції.

Але, незважаючи на грандіозний успіх заходу, його кінець був близький. З 26 липня 1920 року на вимогу окружного прокурора Массачусетса компанія Понці припиняє залучення внесків від приватних інвесторів. На цей момент капітал піраміди перевищував $ 10 млн., а вкладниками Понці були понад 10 тис. громадян. Шахрайство було явним, і суд засудив Понці до трьох років тюремного ув’язнення з повною конфіскацією рухомого та нерухомого майна й штрафом у $ 250 тис.

Вже у 21 столітті, відзначилися два інших американці, яких було визнано винними у заснуванні найбільших в історії фінансових пірамід.

У 2009 році винним у шахрайстві було визнано фінансиста Аллена Стенфорда, який донедавна вважався одним із найбагатших людей в Америці.

Стенфорд створив фінансову піраміду, в якій відсотки по інвестиціях виплачувалися за рахунок коштів нових інвесторів (та ж «схема Понці»). За 20 років своєї діяльності він встиг залучити кошти від 30 тисяч інвесторів майже із ста країн світу. Він керував створеною корпорацією Stanford Financial Group, яка діяла за принципом фінансової піраміди. За даними американських правоохоронних органів, до 2008 р. імперія Стенфорда управляла активами в розмірі близько 50 млрд дол. Журнал Forbes в 2008 р. оцінив стан фінансиста в 2,2 млрд дол. В результаті його діяльності інвестори зазнали збитків на 7 млрд дол. США.

Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) звинуватила Стенфорда у фінансових махінаціях. Згідно з заявою комісії, підконтрольний Стенфорду банк Stanford International Bank, зареєстрований на Антигуа і Барбуда, і дві техаські фінансові компанії були задіяні шахрайській схемі.

Проте найбільшою фінансовою пірамідою за всю історію людства була афера заснована американським фінансистом Бернардом Мейдоффом. У грудні 2008 р. у США була викрита найбільша в історії фінансова піраміда, яку створив і очолив Бернард Медофф - колишній голова ради директорів біржі NASDAQ і засновник інвестиційної компанії Bernard L.Madoff Investment Securities LLC.

Крах компанії можливо вдалось відтягнути як би Мейдофф не зізнався своїм синам у тому, що весь його бізнес це величезна фінансова бульбашка, побудована за схемою Понці. В результаті чого сини донесли на батька у ФБР. Розслідування виявило, що Мейдофф не інвестував свої накопичення нікуди вже 14 років, а відсотки виплачував так само як і Понці завдяки надходженням нових клієнтів.

«Піраміда» Мейдоффа функціонувала не менше 20 років, а втрати інвесторів від шахрайства оцінюються в 65 млрд. дол. У ході судового процесу Мейдофф визнав себе винним і покаявся перед вкладниками, які постраждали від його дій. Медофф був засуджений до 150 років ув'язнення і відбуває зараз свій термін у федеральній в'язниці Північної Кароліни. Навіть якщо легендарний аферист буде зразково вести себе у в'язниці достроково вийти на свободу він зможе лише в 2139 р., коли йому виповниться 201 рік.

Проте, як ми живемо у 21 столітті, для якого характерна комп’ютеризація всіх сфер суспільного життя, а отже і шахрайства. Саме завдяки мережі Інетрнет піраміда МММ-2011 набула такої популярності, а використання віртуальних грошей дозволяє її учасникам ефективно ухилятись від правоохоронних органів.

В умовах недосконалості законодавства, діяльність з емісії та поширення віртуальних грошей у багатьох випадках може безперешкодно рекламуватись, забезпечуючи стале зростання популярності системи. Як показує досвід банкрутства е-Голд (e-Golg), однієї із перших та найбільших систем Інтернет платежів у США, недостатній державний контроль за ринком онлайн платежів створив умови для відмивання доходів отриманих злочинним шляхом та здійснення незаконних операцій грошовими коштами. Внаслідок чого постраждали не тільки клієнти-«вкладники» системи, але і створювались умови для інших правопорушень. Клієнти системи обмінювали реальні гроші на віртуальні титульні знаки вартість яких була прив’язано до біржової ціни дорогоцінних металів. Як виявило слідство, вартість реальних активів суттєво була меншою ніж сума емітованих віртуальних грошей.

Однією із нових фінансових технологій є електронні гроші, або віртуальні гроші та системи Інтернет розрахунків. При чому, частина з таких систем використовує для обліку коштів реальні валюти, а частина віртуальні – титульні знаки. Тобто, по суті, платіжні системи, які емітують титульні знаки випускають свої власні гроші, як і у новому творінні Мавроді МММ-2011. Тим самим ці системи виступають конкурентами валютам, які емітуються центральними банками країни. Не завжди обсяг емісії таких грошей відповідає вартості активів системи, тобто клієнти за реальні гроші купують так званий припейд товар, вартість якого може не підкріплюватись активами системи з усіма випливаючими з цього наслідками.

Цей факт має насторожити підприємства та користувачів, які використовують системи WebMoney, оскільки вона побудована також на емісії титульних знаків, а не еквівалентів реальних грошей.

У 2010 році Національний банк України визначив правила гри на ринку електронних грошей (постанова №481), згідно з якою, електронні гроші – одиниці вартості, які приймаються як засіб платежу іншими ніж емітент особами і є грошовими зобов’язаннями емітента. Отже, електронні гроші це по суті векселі емітента, номіновані у реальній валюті і як вимагає НБУ, вартість таких боргових зобов’язань має відповідати сумі коштів отриманих від їх емісії. Регулятор також визначив, що емітентами таких грошей можуть виступати лише банки.

За версією ТОВ «Українського Гарантійного Агентства», яке є єдиним гарантом WebMoney Transfer в України, WebMoney - це технологія. У кожній державі цією технологією користуються компанії, які працюють в рамках законодавства своєї країни. В Україні ТОВ «Українське гарантійне агентство» здійснює діяльність з купівлі та продажу прав вимоги до первинного дебітора - ВАТ "Українському Професійному Банку". Подібну діяльність компанія здійснює на підставі ст.512, п.3 ст. 656 Цивільного Кодексу України та договорів "Поступки прав вимоги", які компанія укладає з кожним контрагентом (фізичною чи юридичною особою). З метою зручності та спрощення оперативного обліку взаємовідносин між ТОВ "Українське Гарантійне Агентство" і його контрагентів використовується технологія та програмне забезпечення WebMoney: титульні знаки WMU враховують номінальний розмір прав вимоги, якими володіє той чи інший контрагент в кожен момент часу.

Користувачів цієї «технології», мала б насторожити скритність та непрозорість її діяльності, оскільки невідомо на яку суму емітовано цих титульних знаків і в яких активах зберігаються кошти отримані системою. Невідомо який річний оборот має ця система, оскільки останні дані оприлюднені нею тільки за 2009 рік оборот за який склав 1,4 млрд.грн.! При чому за оцінками експертів системи контролює 80% ринку, який у свою чергу зростає щороку на 100-150%, тобто оборот за 2011 рік перевищує 5 млрд.грн., а мінімальний дохід системи враховуючи комісію в розмірі 0,8% становить майже 80 млн. грн. (але враховуючи, що кошти не тільки вносяться але переказуються на користь інших осіб, реальний прибуток системи мультиплікується на кількість обертів грошей).

Інший факт, який мав би насторожити партнерів WebMoney, є те, що ТОВ "Українське Гарантійне Агентство" випустило у 2011 році облігації обсягом 100 млн. гривень, при тому, що власний капітал на момент емісії становив трохи більше 120 тисяч гривень (а статутний 50 тис.грн.). тобто обсяг емісії перевищив обсяг капіталу більше ніж на 80000%! Мало того, Річні планові відсоткові платежі за облігаціями (18 млн. грн.) перевищують більше ніж у 76 разів значення EBITDA (прибуток до оподаткування та спати відсотків), розраховане за результатами 2010 р. (235 тис. грн. – за даними Cbonds.info), що говорить про недостатні грошові надходження, які можуть бути використані для сплати процентів за облігаціями. Отже, бухгалтерський прибуток до оподаткування за 2010 рік становить лише 0,0084% від очікуваного обороту за рік.

Виникає логічне запитання, чому ТОВ "Українське Гарантійне Агентство" приховує реальний оборот системи, вартість емітованих титульних знаків і чи підкріплені вони реальними активами, для його знадобились 100 млн. грн. і чому прибуток компанії у сотні разів менший за очікувані показники при таких активах системи? Враховуючи ці факти, та небажання системи легалізуватись в України, погодивши свої правила з вимогами Національного банку, та відсутність відповідей на окреслені питання може означати про неможливість легалізації через її невідповідність цим правилам.

Завіса таємничості навколо системи може підштовхнути багатьох консервативних економістів зробити висновки про те, що при збереженні таких тенденцій систему WebMoney може спіткати доля e-Gold. Проте, банкрутство її може завдати шкоди як населенню так бізнесу, яка спів розмірна із банкрутством одного із системних барків України!

Отже, можна зробити висновок: за своєю економічною сутністю віртуальна валюта системи МММ-2011 (МАВРО) мало чим відрізняється від найпоширеніших сьогодні віртуальних грошей – WebMoney. Звісно кожен з учасників МММ-2011 розуміє, що фактично приймає добровільну учать у азартній грі де виграш не гарантовано, чого не можна сказати про систему WebMoney, яка виступає з однієї сторони зручною та безпечною технологією онлайн платежів, але по суті, її діяльність основана на віртуальних розрахункових одиницях, вартість яких визначається довірою клієнтів до системи (до речі як і до будь-якої сучасної валюти), оскільки відповідність обсягу емітованих титульних знаків активам системи перевірити наразі неможливо, а закон за зобов’язує приймати їх як засіб платежу (як у випадку реальної валюти).

Виникає логічне запитання – що робити? Причому його мають задати собі як пересічні українці та підприємці так і законотворці. Для кожного з них можна запропонувати кільки варіантів. Перший: білоруський – припинити діяльність віртуальних валют (незалежно з якою метою їх емітують) що фактично і призведе до того, що чимало українських громадян втратять свої кошти внаслідок руйнування піраміди чи платіжної системи. Звісно такі дії неприпустимі у правовій державі. Другий варіант: законодавчо закріпити поняття віртуальних (електронних) грошей, що змусить легалізувати свою діяльність зазначеним вище систем ввівши їх до правового поля, а діяльність їх учасників перебуватиме під наглядом фінансового моніторингу держави, а державку казну поповнять нові податки, від сплати яких наразі всі успішно ухиляються.


Автор:
Олександр Царук
Источник:
FundMarket
Ссылка:
http://fundmarket.ua

http://www.experts.in.ua/inform/smi/detail.php?ID=96718

Role of multilateral financial institutions in fraud and corruption prevention: key principal in poor countries

Global food commodities prices increased above hundred percents during last decade. Individual agricultural commodities prices showed even more increases: corn, wheat, rice and soybeans doubled price. Rising food prices are a cause of major concern because they bring significant and immediate setbacks for poverty reduction, social stability, inflation and rules based economy. Food prices have soared to record levels around the world, raising fears that poor countries could face a crisis similar to the one that led to rioting and political uncertainty.

The rapid increase in food commodities prices is having a significant impact on poverty reduction and developing countries’ macroeconomic conditions. Rising food prices increase poverty for millions of poor and near-poor people throughout the developing word. If high food prices persist, there could be irreversible damage to the human capital of the poor and a significant reversal in the progress made towards achieving the Millennium Development Goals. The damage to human capital, if large and persistent enough, could in turn have a negative impact on long-term growth particularly in the poorest countries.

High food prices are a source of social unrest and many countries have faced food protests and riots, some of them quite violent. Persistent high food prices could also become a contributing factor to new conflicts or relapses in post-conflict countries. The more vulnerable cases are likely to be those in which food production or marketing, or the pain of higher food prices, is concentrated in certain geographic areas and/or in certain ethnic or religious groups. High food prices can also exacerbate the devastating consequences of conflict by undermining access to food for the poor and vulnerable. And as the World Food Program has demonstrated, they have created severe budgetary difficulties for food aid programs and made planning for food relief excruciatingly difficult.

Multilateral financial institutions can play a key role in providing financial resources to allow countries that are facing negative terms of trade shocks to gradually adjust to adverse external conditions. They can also provide technical assistance in the design of safety nets and add fiscal space to countries that need external resources to fund them. Finally, international organizations can help countries design the appropriate macroeconomic policy response. This will call for greater flexibility in the menu of policy options traditionally deployed by the Bretton Woods institutions. Such flexibility may have high pay-off not just for the countries themselves but for a rules-based trading system which has been weakened by myriad of unilateral decisions that restrict the flow of food commodities in the international markets.

Multilateral organizations can help countries design, implement and finance an adequate safety net system to mitigate the impact of higher food prices on poor net consumers. When food prices rise (fall) poor net consumers (poor net sellers) of food get hurt and poor net sellers (poor net consumers) are better off. Available evidence suggests that in the majority of countries, an increase in food prices is likely to result in an increase in overall poverty. Governments and multilateral organizations should accept that there will always be part of the poor who get hurt—and often severely—by higher, or lower, food commodities prices. The appropriate policy response is to have safety nets to help those who get hurt.

Since many of the extreme poor in low-income countries live in rural areas and between two thirds and three fourth of them have access to small plots of land, policy interventions that would further expand their access to land and increase the productivity of their plots could kill two birds with one stone. Greater access to improved seeds, fertilizers and small animals, credit to purchase inputs and land, and technical assistance could reduce the impact of higher food prices on the rural poor. These policies can lower the amount that must be purchased by them in the market and convert those with sufficient assets into self-sufficient farmers or even marginal net sellers. These measures would also help address the supply-side constraints on food commodity production for the extreme poor living in rural areas in low-income countries. Multilateral organizations like The World Bank can help countries design, implement and fund programs whose main objective is to enhance the productive capacity, and thereby improve the food security, of millions of poor farmers throughout the developing world.

One of the key roles of the lender is a control after the borrower spending. The World Bank often is being considered like last source of financial support especially for Heavily Indebted Poor Countries.

During my last research on the government debt issue I came to know how hard to get rid from the debt overhang for undeveloped and poor country. And in most cases the debt overhang pressure is being doubled by looting and corruption inside local governments.

The World Bank is one of most powerful creditor and generous donor so should play a key role in economic and political reforms be helping with developing an efficient and transparent regulations witch will help to prevent fraud and corruption. I am convinced that such activities will multiple effect of the multilateral support for poor countries and individuals.

Oleksandr Tsaruk, Ph.D.

Ризики девальвації та дефолту 2012 як основні чинники рецесії економіки України

Протягом останніх років спільними зусиллями парламенту та уряду були здійснені значні кроки щодо удосконалення нормативно-правової бази з управління державним боргом: внесено суттєві зміни та доповнення до Бюджетного кодексу України у частині боргової політики, прийнято відповідні урядові акти, щодо стратегії управління державним боргом та зменшення ризиків, а також проведення активних операцій з борговими зобов’язаннями. Все ще потребує унормування низка процедурних моментів щодо управління державним боргом, передбачених у Бюджетному кодексі. Проте в цілому, питання управління суверенним боргом є достатньою мірою унормоване, з врахування міжнародного досвіду на законодавчому рівні, як цього вимагає Конституція України.

Проте, розвиток боргової кризи у Європі, свідчить про те, що одна з найдосконаліших систем управління державними фінансами, яка спиралась на одні з найконсервативніших критерії фінансової стабільності, що були прописані в установчих документах Європейського союзу, теж може зазнати фіаско. Популістичні рішення урядів, неконтрольовані обсяги державних запозичень для задоволення поточних кон’юнктурних потреб та нехтуванням довгостроковим ризикам призвели до перевищення гранично допустимих показників державного боргу у низці європейських країни, що в умовах зниження ліквідності міжнародного ринку капіталу та світової фінансової кризи, призвело до неспроможності урядів обслуговувати суверенні борги та змусило суттєво скоротити витрати на утримання державного сектору. Це у свою чергу призвело до ще більшого погіршення макроекономічної рівноваги та соціальних заворушень.

Отже, останні новації реалізовані у бюджетному законодавстві України, що були направлені на підвищення ефективності управління державним боргом та підвищення боргової безпеки країни не гарантують уникнення негативних наслідків другої хвилі світової фінансової кризи. Мало того, фіскальна політика зорієнтована на вирішення поточних фінансових потреб держави, без врахування довгострокових тенденцій та ризиків може призвести до суттєвого погіршення стану державного боргу та неможливості залучати нові позики навіть в обсягах необхідних для рефінансування старих боргів, а це в умовах значного дефіциту фінансів державного сектору економіки та низьких темпів економічного зростання може спричинити довгострокову економічну стагнацію та загострить соціальну нестабільність.

Вже сьогодні, уряд відчуває значні труднощі при виконання плану запозичень на 2011 рік, ступінь виконання якого за 11 місяців становить 65 відсотків. Причому, вартість державних запозичень вже майже у два рази є дешевшою ніж вартість капіталу на міжбанківському ринку та у півтори рази менша вартості рефінансування НБУ. Уряд не може пропонувати ринку реальну вартість грошей через свої бюджетні обмеження, що і є основною причиною недовиконання плану запозичень.

Криза ліквідності, яка утворилась сьогодні в економіці України спричинена з одного боку жорсткою монетарною політикою НБУ та значним обсягом державних запозичень з іншого, що призвело до здороження кредитних ресурсів для реального сектору економіки. За умови збереження нинішнього рівню державних запозичень та жорсткої монетарної політики, в економіці наступить «інвестиційний голод» наслідком якого стане суттєве зниження темпів економічного зростання вже у найближчі періоди.

Окремої уваги потребує аналіз валютних ризиків, оскільки курс долара США відповідно до форвардної біржової ціни (NDF форвард) на грудень 2012 року складає сьогодні 10,2 грн. за долар США. Тобто, навіть за умови збереження нинішнього рівню державного боргу та частки зовнішнього (65%) загальна сума державного та гарантованого боргу у грудні 2012 року може наблизитись до гранично допустимого рівня у 60 відсотків, за умови врахування сукупного боргу державного сектору економіки відповідно міжнародних стандартів.

За таких умов, бюджет 2013 року буде позбавлений додаткового фінансування за рахунок державних запозичень, а обслуговування поточних платежів за боргом вимагатиме значного скорочення інших витрат бюджету.

Таким чином, бюджетна та боргова політика України на наступні роки повинна базуватись на середньостроковій стратегії управління державним боргом, яка має враховувати довгострокові ризики не лише пов’язані із виконанням державного бюджету, але і забезпечення макроекономічної стабільності та рівноваги у довгостроковому періоді.

За таких умов, основними цілями стратегії управління державним боргом у найближчі роки має бути зниження валютного ризику та ризику рефінансування.

Останні роки політика уряду була спрямована виключно на здешевлення вартості запозичень, що призвело до пікових навантажень на державний бюджет у поточному та наступному роках, а необхідність обслуговування яких вже призвело до низки негативних явищ. При чому, значні короткострокові зовнішні запозичення здійснюють подвійний тиск на бюджет та валютний курс.

Надмірний попит на позиковий капітал зі сторони державного сектору призводить до збільшення рівню відсоткових ставок, найменш негативним наслідком чого є зростання витрат бюджету.

Тому необхідно змінити підхід до визначення обсягу внутрішніх запозичень з урахуванням реальної ліквідності національного ринку капіталу – обсяг внутрішніх запозичень має визначатись виходячи з оцінки реальної ємності фінансового ринку, наявності вільних ресурсів та виключно за умови відсутності конкуренції між державним та приватним сектором за фінансові ресурси, результатом чого стає здороження позикового капіталу.

Помірні обсяги державних запозичень у поєднанні із запровадженням Національним банком програми підтримки ліквідності вторинного ринку довгострокових державних запозичень, дозволить значно знизити рівень відсоткових ставок. Програми викупу боргових зобов’язань застосовуються у багатьох країнах. Такий інструмент дозволить знизити ризик рефінансування, який є надзвичайно актуальним сьогодні, але в ніякому разі його не можна розцінювати як джерело емісійного фінансування дефіциту бюджету. Центральний банк через вторинний ринок, зважаючи на графіки погашень та запозичень спільно з урядом, має здійснювати ін’єкції додаткової ліквідності чи заходи з її стерилізації, але у межах обсягів рефінансування поточних зобов’язань.

Проте програма викупу державних облігацій національним банком має бути спрямованою до зниження прибутковості операцій національного банку. Політика спрямування прибутку національного банку до державного бюджету є формою емісійного фінансування та непрямим чином суперечить бюджетному законодавству. Крім того, для досягнення фінансового результату визначеного у державному бюджеті національний банк змушений здійснювати таку монетарну політику та підтримувати такий рівень відсоткових ставок, який забезпечив би необхідний рівень прибутковості, а це часто негативно впливає на загальну економічну рівновагу. За умови безприбутковості національного банку, урядові боргові зобов’язання власником яких є НБУ могли б бути рефінансовані на нові під значно нижчі відсотки так на довші строки, а корпоративний і фінансовий сектори економіки отримали б необхідні кредитні ресурси для інвестиційної діяльності.

Звісно, існують інші ризики пов’язані із державним боргом України та методи підвищення боргової безпеки країни, проте, враховуючи нинішній стан ринкової кон’юнктури, кумулятивного накопичення дефіцитів державних фінансів та негативного торгового балансу, ризик ускладнення умов рефінансування боргових зобов’язань та висока ймовірність девальвації гривні є ключовими моментами для реалізації монетарної політики НБУ та фіскальної політики уряду. За умови їх злагодженої роботи, можливо у 2012-2013 роках вдасться нівелювати відповідні ризики та не допустити перехід економіки України до стану рецесії, як кінцевого результату нинішнього макроекономічного дисбалансу.

Олександр Царук, к.е.н.

Финансовые риски как фактор дестабилизации макроэкономического равновесия

     Мировая экономическая система является сложным и противоречивым образованием, которому присущи имманентные риски, проявляющие себя в ее развитии. Финансовые сектор экономики, как один из самых важных составляющих, требует понимание своей природы в контексте тех перемен, которые с качественной стороны характеризуют современную информационно-экономическую среду.
     Тревогу должен вызывать тот факт, что такого количества валютно-финансовых кризисов, которое произошло за последних несколько десятилетий, еще не наблюдалось, ни за один период. Ряд финансовых кризисов, начиная с 90-х годов ХХ века, подтвердили обеспокоенность, что противоречия в мировой экономической и финансовых сферах имеют системный характер и детерминируют рост волатильности. Очевидно, что существует необходимость перемен в системе производственных отношений.
     Стабильное функционирование экономики и устойчивый экономический рост нельзя обеспечить без должного уровня устойчивости национальных и мировых финансовых рынков относительно разного рода шоков, особенно внешних, связанных с движением значительных объемов финансовых ресурсов.
     Глубинные изменения структуры мировой экономики требуют своего адекватного и научного осмысления. Финансовый сектор, который достиг безпрецедентной в истории степени независимости от корпоративного и государственных секторов, создает дисбаланс и приводит к значительному увеличению финансовых рисков.
     На данный момент, чрезвычайно необходимо применить фундаментальные теоретико-методологические подходы к пониманию основных принципов функционирования рыночной экономики, ее противоречий, которые представляют собой разрушительную силу ее дальнейшего развития.
     Нестабильность является одним из внутренних свойств рыночного государства. Такая позиция раскрывает основную мысль Дж.М. Кейнса, относительно роли фондового рынка, которая сводится к тому, что этот институт способствует увеличению инвестиций в финансовый сектор, но увеличивает нестабильность, которая присуща рыночной экономике.
     Последние отчеты Международного валютного фонда относительно глобальной финансовой стабильности, призывают к реформированию системы регулирования финансовых рынков и смены роли основных локальных регуляторов в каждой стране, до внедрения макропруденциарной экономической политики, которая направлена на снижение рисков присущих финансовым рынкам.
     Руководителями МВФ и Мирового банка недавно сделаны однозначные заявления о растущих рисках замедления глобального экономического роста и вхождения мировой экономики в новую фазу кризиса. Появляется необходимость эволюции функций Бреттон-Вудских институций.

Тезисы выступления эксперта по вопросам финансовой политики, кандидата экономических наук Александра Царука на форуме «Государственно-частное партнерство в сфере сокращения рисков – основа конкурентоспособности страны в ХХІ веке»

http://rrf.org.ua/

Проект Закону "Про Державний бюджет України на 2012 рік"

15 вересня 2011 року уряд подав до парламенту проект Закону про Державний бюджет України на 2012 рік

У проекті бюджету на 2012 рік закладено:
курс долара 8,1,
євро 11,5.
Доходи – 337,6 млрд. грн. – 22,4 % ВВП
Видатки – 361,6 млрд. грн. – 24 % ВВП
Дефіцит – 24,1 млрд. грн. – 1,6 % ВВП
зростання ВВП – 5 %

Проект бюджету – тут

Estimation of budget deficit debt financing

Tsaruk O.V.
Ph.D. in Economics

Senior Consultant of Budget Committee Secretariat
Verkhovna Rada of Ukraine

  

This article considers the indicators of debt financing of state budget deficit in Ukraine. It compares coherence of Ukrainian state budget deficit indicators with international standards and assesses compliance with its economic substance. The author detects approaches to improve the statistical evaluation of debt financing deficit of state budget.

Keywords: state budget, public debt, budget deficit, government borrowings, debt burden.

The first years of Ukrainian independence government deficit and high government borrowings for its coverage led to the formation and rapid growth of state debt. Significant amounts of state debt and therefore substantial costs on its repayment and service often are the problem for macroeconomic stability and necessity for improvement of management. The state of public finances of the country is the object of analysis not only of the public and governing bodies of state but also international financial institutions and private investors. State debt and government deficit (according to ESA 95, the total deficit of consolidated budget and state social funds) are among the key indicators of financial stability of state economy. Therefore, reliability, objectivity and comparability of information on financial commitments  public sector are not only the necessary conditions of fiscal and monetary policy, but it is also necessary for identification of potential risks and threats to economic development.

Domestic and foreign scholars paid much attention for the study of state debt problem, debt security, debt impact on economic of the country.¹ Some researchers have made significant contribution to the development of public sector statistics and solution of the harmonization problem with international standarts². However, inconsistency with international standards approaches on the evaluation of state debt, hence the performance of government borrowing and debt service indexes, complicates the analysis of the budget  deficit and its comparison with other countries indicators. Thus, the goal of this research is to examine approaches of statistical estimation of a state budget deficit performance in the government finance statistics system. In turn, this requires:

- adjustment of Ukrainian state budget deficit parameters with international standards and conformity assessment of its economic essence;

- determination of approaches for improving the statistical estimation indicators of debt and government deficits.

It is known that there is a positive correlation between volume of budget deficit and government debt. The increase of state debt occurs primarily through additional borrowings, which prevail by volume of the repayment, thus the budget deficit appears. The service of already existing debt requires specific budget expenditures, which in turn also increases the size of its deficit. The latter is formed in case of excess expenditure over budget revenues. The main reasons for government debt grows are: the budget deficit; trade imbalance; formation of state reserves and exchange rate interventions; acceptance by the state the financial liabilities of public and communal entities; default of loans under government guarantees; the lack of prudent debt policy; excessive social payments from the budget; political instability.

Thus, the budget deficit is a major factor of debt, which growth, in turn, plays main role in increasing the budget deficit because of the need in repayment of existing debt. Thus budget deficit and state debt are interwoven and this should be taken into account in modelling these indicators (the first is the factor for the second and the second - for the first simultaneously). Economic literature provides many definitions of the essence of state debt, but in most cases it is interpreted as accumulated sum of previous government budget deficits with minus of surplus that occurs in the country³.

However, in practice the indicator of state budget deficit is often not fully or not at all reflects the volume growth of state debt. There are many reasons can be, but primarily it happens because the deficit (surplus) is not covered only by government borrowing (or debt), but at the expense of privatization (or government spending on property transactions: purchase securities in exchange for government liabilities) and others factors.

Thus, there is an urgent need for calculated values, which would reflect the contribution of state debt to cover the deficit (surplus) of state budget. The indicator “Net debt financing” shows the amount of financing the budget deficit due to government borrowing, adjusted for the amount of debt. This indicator helps to estimate the actual size of funds allocated to cover budget deficit by goverment debt increase. This indicator reflects how much the volume of direct government debt increased due to government borrowings. However, its value increases and due to other factors such as implementation of state guarantees, change in exchange rates, which denominated debt, and others.

Despite the fact that during 2003-2008 state budgets was formed without a surplus, net debt financing acquired negative values ​​in 2003 and 2005 (See Table). So during these years, the volume of repayment of state debt dominated government borrowing and budget deficit financed by privatization revenues and assets operations.

Table. Dynamics of absolute and relative changes of funding deficit volumes of the state budget of Ukraine during 2003-2009

Indicator	Year
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009*
Borrowing volume:	7 135,6	10 316,1	13 422,2	11 860,4	10 447,6	33 316,5	88 877,4
– internal	5 919,8	6 186,3	6 896,6	1 581,9	3 573,0	27 118,56	70 069,51
– external	1 215,9	4 129,9	6 525,6	10 278,5	6 874,63	6 197,98	18 807,87
Repayment volume (principal):	7 356,6	9 205,6	14 289,1	9 842,8	6 470,6	6 028,2	27 447,7
–  internal	2 019,1	3 659,2	8 341,1	4 157,3	2 366,8	3 659,71	14 518,04
– external	5 337,6	5 546,4	5 948,0	5 685,5	4 103,7	2 368,44	12 929,70
Net debt financing	–221,0	1 110,5	–867,0	2 017,6	3 977,0	27 288,4	61 429,6
–  internal	3 900,7	2 527,1	–1 444,5	–2 575,3	1 206,1	23 458,8	55 551,5
– external	–4 121,7	–1 416,5	577,6	4 593,0	2 770,9	3 829,5	5 878,2
Net debt financing coeficient, %:	97,0	112,1	93,9	120,5	161,5	552,7	323,8
–  internal	293,2	169,1	82,7	38,1	151,0	741,0	482,6
– external	22,8	74,5	109,7	180,8	167,5	261,7	145,5
Acceleration of debt financing , %:	14,3	15,1	–18,1	26,6	41,0	391,2	-228,9
–  internal	233,1	–124,1	–86,4	–44,6	112,9	590,0	-258,4
– external	–86,4	51,7	35,3	71,1	–13,3	94,2	-116,2
Net debt financing per GDP	-0,1	0,3	-0,2	0,4	0,6	2,9	5,9
Budget deficit per GDP	0,4	3,0	1,8	0,7	1,4	1,3	3,0

Source: Ministry of Finance of Ukraine (http://www.minfm.gov.ua), calculated by author.

* According to the Law of Ukraine "On State Budget of Ukraine for 2009 ".

It is well known that large amount of privatization is typical for transitive economies with a significant share of the state, to which Ukraine belongs as well. Therefore the use of indicator “Net debt financing” at compiling and analyzing the state budget allows to evaluate level of balance in government borrowing and balance of state budget. In the budget classification this index corresponds to index “Financing debt transactions” (code 400 000) Classification of financing of the budget by type of debt obligations⁵.

In relative terms, the indicator “Net debt financing” can be submitting a debt coverage ratio, as ratio volume of borrowing and repayment. Of course, absolute values do not give possibility to fully compare the performance of the same name in time and space for this use relative value. In our case a relative coordinate of value that reflects the ratio of borrowing and repayment, is directly dependent on the rate “Net debt financing”. This coefficient takes values greater than 1 (or 100%), provided that net debt funding greater than zero or exceed the amount of borrowing, and vice versa.

Weigh up of the current trend movement in net debt financing can be done through a relative indicator - the rate acceleration of debt financing, i.e. the ratio of debt coverage ratio for the reporting and basic years. It is a relative term of dynamics which shows the ratio of the volume of borrowing and repayment of the different time points. Therefore, this index takes values greater than 1 (or 100%), provided that debt ratio in the reporting period exceeds the appropriate baseline, with an increase in net debt financing or accelerating the pace of budget financing through state debt. Each of the indicators should be viewed in the context of internal and external borrowing, since the fluctuations of international financial markets, politics and public borrowing schedule affect the amount of repayment.

Appropriateness of the proposed indicators and comparison confirms the efficacy of using a net amount of debt financing in measuring budget deficits. So, if in 2003 the net debt financing was -0.1%, when the deficit amounted to 0,4% of GDP, in 2008-2009 on the contrary, net debt financing amounted to 2,9-5,9% and the deficit - 1,3 - 3,0% of GDP . Therefore, evidence confirming the hypothesis that among dynamics of government debt and budget deficit (surplus) there can be both straight and reverse correlation. Worth mentioning is a situation where the net debt funding far exceed the budget deficit. This means that in such years the indicator of deficit does not fully reflect the funding requirements for state budget. Thus, the analysis of borrowings volumes compared to the amount of repayment allows evaluating the actual contribution of borrowings to finance the budget deficit using the net debt financing and debt coverage ratio indicators. These trends over time can be gauged by the coefficient of acceleration of debt financing.

1. Vakhnenko TP External debt in the world financial system of economic relations / Institute of Economics and Forecasting of NAS of Ukraine. - K.: Phoenix 2006. - 536 p.; Elmendorf D. IV., Mankiw N.G. Government Debt / Harvard Institute of Economic Research Working Paper. 1998. № 1820. - 82 p. 2

2. Kovtun NV, Primyerova AM Problems of harmonization of Ukrainian and international classifications reported in public finances. - K.: ID "KM Academia ", 2002. - T. 20. - P. II. -C. 418-421; Shvets V. The concept of standardization and harmonization of accounting and
Statistics in Ukraine / / Economics and Management. - 2000. - № 4 (5). - S. 16-18.

3/ C.R. McConnell, S.L. Brue Economics: principles, problems and politics. - The 2 T. - T. 1: Per. England. - Tallinn, 1993. - S. 365.

4 Samuzlson P., Nordhauz E. Economics. - M: ID Williams, 2000. - 688s.

5. On the budget classification and its implementation: Act of the Ministry of Finance Ukraine from 27.12.2001 № 604.

Опубліковано: Фінанси України. - 2010. -№4, с.98-101