Віртуальні гроші: нове технологічне рішення чи еволюційна форма фінансової піраміди?

В умовах недосконалості національного законодавства, незважаючи на те, що за роки незалежності жертвами різноманітних фінансових афер стали мільйони мешканців України, у нашій державі набувають великої популярності нові форми фінансових піраміди завдяки розвитку інформаційних технологій, зокрема системи онлайн розрахунків та електронних грошей. Мало того, їх діяльність безперешкодно рекламується, забезпечуючи стале зростання кількості нових клієнтів та "інвесторів"
Нещодавно, діяльність однієї із нових «Інтернет Пірамід» викликала увагу Верховної Ради України. Так, парламент вимагає від уряду провести комплексну перевірку законності діяльності "МММ – 2011" на території України, а відповідний запит народного депутата України Василя Деревляного було оголошено на пленарному засіданні парламенту 23 березня 2011 року. У зазначеному запиті наводиться аргументація, що МММ-2011 розгорнула масштабну рекламну компанію, обіцяє фантастичні прибутки «інвесторам» та заманює мільйони людей штовхаючи до нового винаходу горезвісного Сергія Мавроді, який вже відбув покарання за його попередню піраміду МММ.

У МММ-2011 новим «інвесторам» пропонується придбати віртуальну валюту МАВРО та розмістити на депозит, обмінний курс купівлі та продажу подано на сайті системи, який змінюється щовівторка та четверга. Продаж цієї валюти здійснюється спеціально підготовленими представниками піраміди. Для участі в піраміді необхідно просто переказати гроші на рахунок представника без жодних договорів та зобов’язань.

По суті, кожен з учасників МММ-2011 є «співучасником злочину», а от склад самого злочину довести досить важко через неможливість застосування норм про шахрайство. Враховуючи добровільність внесків, МММ-2011 є формою азартної гри, крім того організатори системи здійснюють емісію електронних грошей без відповідного дозволу, приймають вклади і виплачують відсотки, тобто присутні ознаки незаконної підприємницької діяльності.

Крім того, днем раніше 22 березня 2011 року український парламент також розглядав проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження електронних грошей та запобігання створенню фінансових розроблений народним депутатом Сергієм Терьохіним.

Зазначеним законопроектом, пропонувалось врегулювати зміст терміну «фінансова піраміда» та визначити відповідальність за її заснування і використання. Враховуючи те, що сучасні фінансові піраміди діють у віртуально у мережі Інтернет та використовують віртуальні гроші, автор запропонував вперше у законодавстві визначити статус електронних грошей та нормативно врегулювати питання емісії, використання і погашення електронних грошей. Хоча відповідне питання вже врегульоване Національним банком України (Постанова №481 від 04.11.2010).

Цим законопроектом була зроблено спроба врегулювати несумісні речі: встановити законодавчі перепони щодо створення нових фінансових пірамід та регламентувати емісію та обіг електронних грошей і за результатами голосування законопроект був відхилений. Тобто, діяльність сучасних фінансових пірамід продовжується.

Слід відмітити, що Україна не єдина країна, крім РФ, де діяльність МММ набула суттєвої популярності та привернула уваги держави. Донедавна, фінансова піраміда успішно розвивалась у Білорусії. Так 16 березня, спецназ взяв штурмом офіс МММ. Оскільки КДБ встановило причетність групи осіб до здійснення незаконних фінансових операцій та заволодіння коштами білоруських громадян шляхом обману. Як з'ясували правоохоронці, вказані особи від імені незареєстрованої згідно законодавства Білорусі організації МММ-2011 здійснювали на її території діяльність з прийому вкладів і ставок на виграш від населення, пов'язану з отриманням прибутку в особливо великому обсязі. Виплата відсотків за вкладами і повернення вкладених коштів з урахуванням обумовленої винагороди здійснювалися членами групи за рахунок залучення нових вкладів громадян, яких навмисно вводили в оману щодо законності та економічної доцільності таких операцій.

Схожим шляхом до українського пішли народні обранці із Казахстану. Так, депутатка мажилісу Меруерт Казбекова звернулась із запитом до прем'єр-міністра законодавчо заборонити у Казахстані діяльність фінансових пірамід, аргументуючи це тим, що на території республіки зростає активність шахрайських організацій із ознаками фінансових пірамід. Зазначаючи, що офіси «компанії» МММ сьогодні відкрито практично у всіх містах Казахстану, і з кожним днем залучають все більше довірливих громадян. Крім того, містах Кокшетау і Петропавловськ правоохоронними органами була припинена робота «Мікрокредитної організації «КазРосІнвестпроект», яка займалася шахрайської діяльністю.

Казбекова також наголосила, що із розвитком засобів телекомунікації стало можливим здійснення фінансових операцій та залучення учасників через Інтернет. Відмінною особливістю таких пірамід є можливість для одержувача коштів залишатися анонімним. Це значно ускладнює відстеження грошових потоків, залучення до юридичної відповідальності і зводить нанівець можливість повернення грошей.

У казахстанському законодавстві, як і в українському, відсутнє визначення фінансової піраміди, немає у ньому й поняття незаконного обігу електронних грошей, а уряд Казахстану обмежився лише попередженням громадян про пильність та існуючих ризиках втрати коштів при співпраці з організацією «МММ-2011.

У цивільному та кримінальному законодавстві Республіки Казахстан відсутні спеціальні норми притягнення до відповідальності організаторів фінансових пірамід. У діючих правових рамках залучення до відповідальності за шахрайство можливо тільки стосовно юридичної особи.

Для прикладу, у США діяльність фінансових пірамід заборонена як федеральним законодавством (15 U.S.C. § 45 (1997)) так і законодавством на рівні штатів, але у Росії і Україну розроблені лише відповідні законопроекти, в яких описані необхідні дефініції, а діяльність по створенню фінансових пірамід прирівнюється до шахрайства.

Мало хто береться з’ясувати які економічні і правові підстави діяльності сучасних фінансової піраміди. Їх успішність та неможливість притягнути до відповідальності їх організаторів пояснюється тим, що у законодавстві країн СНД просто відсутні норми, які забороняли б займатися емісією віртуальних грошей без жодних зобов’язань та обіцяти великі відсотки на вклади в них. Законодавчо врегульована відповідальність юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю чи наданням фінансових послуг без відповідних дозволів та ліцензій, фізичних же осіб притягнути до такої відповідальності набагато важче. Виключенням є хіба, що законодавство США, яке прямо забороняє діяльність фінансових пірамід.

Для розуміння природи виникнення такого економічного явища, звернемося до його історії. Вже пройшло чотири століття з моменту створення першої фінансової піраміди у Амстердамі у 1612 р., яка виникла на тлі «тюльпанової лихоманки», але як бачимо, питання фінансових пірамід не втратило своєї актуальності і сьогодні.

Наступна афера століття виникла у Франції у 1717 році коли була заснована Міссісіпська компанія фінансистом Джоном Ло. Компанія випустила двісті тисяч акцій, кожна вартістю п'ятсот ліврів. Бажаючі купити їх могли розрахуватись не тільки банкнотами і монетами, але і борговими зобов'язаннями держави, які на ринку продавались нижче номіналу. Так компанія ставала непрямим кредитором держави. Через декілька місяців акції Міссісіпської компанії почали падати. Дж. Ло намагався хоч якось утримати свої акції на плаву, проте вже в листопаді 1720-го року вийшов указ, в якому йшлося про те, що компанія втратила всі свої привілеї. Що спричинило за собою повне знецінення всіх акцій. Розвал цієї компанії завдав важкого удару по економіці і можна з упевненістю сказати, що ця фінансова піраміда буквально розорила Францію.

Однією із найвідоміших та наймасштабніших фінансових пірамід була «Компанія з обміну цінних паперів» (Securities Exchange Company) Чарльза Понці у США.

Ч. Понці заснував свою компанію винайшовши реальний спосіб отримання прибутку – купуючи поштові купони у Старому Світі (Європі) та переводячи їх у готівку у Новому (США), цілком реально отримати прибуток у розмірі 400%. Але насправді в основі підприємства Понці лежав принцип кас взаємодопомоги, виношений ним ще в роки служби у комерційному банку – прибуток тут також забезпечувався за рахунок постійного залучення грошових коштів від нових учасників піраміди. Про масштаби афери, що розверталася у Бостоні, говорить уже той факт, що в списку інвесторів компанії шахрая-рецидивіста перебувало приблизно три чверті всієї штатної чисельності бостонської поліції.

Але, незважаючи на грандіозний успіх заходу, його кінець був близький. З 26 липня 1920 року на вимогу окружного прокурора Массачусетса компанія Понці припиняє залучення внесків від приватних інвесторів. На цей момент капітал піраміди перевищував $ 10 млн., а вкладниками Понці були понад 10 тис. громадян. Шахрайство було явним, і суд засудив Понці до трьох років тюремного ув’язнення з повною конфіскацією рухомого та нерухомого майна й штрафом у $ 250 тис.

Вже у 21 столітті, відзначилися два інших американці, яких було визнано винними у заснуванні найбільших в історії фінансових пірамід.

У 2009 році винним у шахрайстві було визнано фінансиста Аллена Стенфорда, який донедавна вважався одним із найбагатших людей в Америці.

Стенфорд створив фінансову піраміду, в якій відсотки по інвестиціях виплачувалися за рахунок коштів нових інвесторів (та ж «схема Понці»). За 20 років своєї діяльності він встиг залучити кошти від 30 тисяч інвесторів майже із ста країн світу. Він керував створеною корпорацією Stanford Financial Group, яка діяла за принципом фінансової піраміди. За даними американських правоохоронних органів, до 2008 р. імперія Стенфорда управляла активами в розмірі близько 50 млрд дол. Журнал Forbes в 2008 р. оцінив стан фінансиста в 2,2 млрд дол. В результаті його діяльності інвестори зазнали збитків на 7 млрд дол. США.

Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) звинуватила Стенфорда у фінансових махінаціях. Згідно з заявою комісії, підконтрольний Стенфорду банк Stanford International Bank, зареєстрований на Антигуа і Барбуда, і дві техаські фінансові компанії були задіяні шахрайській схемі.

Проте найбільшою фінансовою пірамідою за всю історію людства була афера заснована американським фінансистом Бернардом Мейдоффом. У грудні 2008 р. у США була викрита найбільша в історії фінансова піраміда, яку створив і очолив Бернард Медофф - колишній голова ради директорів біржі NASDAQ і засновник інвестиційної компанії Bernard L.Madoff Investment Securities LLC.

Крах компанії можливо вдалось відтягнути як би Мейдофф не зізнався своїм синам у тому, що весь його бізнес це величезна фінансова бульбашка, побудована за схемою Понці. В результаті чого сини донесли на батька у ФБР. Розслідування виявило, що Мейдофф не інвестував свої накопичення нікуди вже 14 років, а відсотки виплачував так само як і Понці завдяки надходженням нових клієнтів.

«Піраміда» Мейдоффа функціонувала не менше 20 років, а втрати інвесторів від шахрайства оцінюються в 65 млрд. дол. У ході судового процесу Мейдофф визнав себе винним і покаявся перед вкладниками, які постраждали від його дій. Медофф був засуджений до 150 років ув'язнення і відбуває зараз свій термін у федеральній в'язниці Північної Кароліни. Навіть якщо легендарний аферист буде зразково вести себе у в'язниці достроково вийти на свободу він зможе лише в 2139 р., коли йому виповниться 201 рік.

Проте, як ми живемо у 21 столітті, для якого характерна комп’ютеризація всіх сфер суспільного життя, а отже і шахрайства. Саме завдяки мережі Інетрнет піраміда МММ-2011 набула такої популярності, а використання віртуальних грошей дозволяє її учасникам ефективно ухилятись від правоохоронних органів.

В умовах недосконалості законодавства, діяльність з емісії та поширення віртуальних грошей у багатьох випадках може безперешкодно рекламуватись, забезпечуючи стале зростання популярності системи. Як показує досвід банкрутства е-Голд (e-Golg), однієї із перших та найбільших систем Інтернет платежів у США, недостатній державний контроль за ринком онлайн платежів створив умови для відмивання доходів отриманих злочинним шляхом та здійснення незаконних операцій грошовими коштами. Внаслідок чого постраждали не тільки клієнти-«вкладники» системи, але і створювались умови для інших правопорушень. Клієнти системи обмінювали реальні гроші на віртуальні титульні знаки вартість яких була прив’язано до біржової ціни дорогоцінних металів. Як виявило слідство, вартість реальних активів суттєво була меншою ніж сума емітованих віртуальних грошей.

Однією із нових фінансових технологій є електронні гроші, або віртуальні гроші та системи Інтернет розрахунків. При чому, частина з таких систем використовує для обліку коштів реальні валюти, а частина віртуальні – титульні знаки. Тобто, по суті, платіжні системи, які емітують титульні знаки випускають свої власні гроші, як і у новому творінні Мавроді МММ-2011. Тим самим ці системи виступають конкурентами валютам, які емітуються центральними банками країни. Не завжди обсяг емісії таких грошей відповідає вартості активів системи, тобто клієнти за реальні гроші купують так званий припейд товар, вартість якого може не підкріплюватись активами системи з усіма випливаючими з цього наслідками.

Цей факт має насторожити підприємства та користувачів, які використовують системи WebMoney, оскільки вона побудована також на емісії титульних знаків, а не еквівалентів реальних грошей.

У 2010 році Національний банк України визначив правила гри на ринку електронних грошей (постанова №481), згідно з якою, електронні гроші – одиниці вартості, які приймаються як засіб платежу іншими ніж емітент особами і є грошовими зобов’язаннями емітента. Отже, електронні гроші це по суті векселі емітента, номіновані у реальній валюті і як вимагає НБУ, вартість таких боргових зобов’язань має відповідати сумі коштів отриманих від їх емісії. Регулятор також визначив, що емітентами таких грошей можуть виступати лише банки.

За версією ТОВ «Українського Гарантійного Агентства», яке є єдиним гарантом WebMoney Transfer в України, WebMoney - це технологія. У кожній державі цією технологією користуються компанії, які працюють в рамках законодавства своєї країни. В Україні ТОВ «Українське гарантійне агентство» здійснює діяльність з купівлі та продажу прав вимоги до первинного дебітора - ВАТ "Українському Професійному Банку". Подібну діяльність компанія здійснює на підставі ст.512, п.3 ст. 656 Цивільного Кодексу України та договорів "Поступки прав вимоги", які компанія укладає з кожним контрагентом (фізичною чи юридичною особою). З метою зручності та спрощення оперативного обліку взаємовідносин між ТОВ "Українське Гарантійне Агентство" і його контрагентів використовується технологія та програмне забезпечення WebMoney: титульні знаки WMU враховують номінальний розмір прав вимоги, якими володіє той чи інший контрагент в кожен момент часу.

Користувачів цієї «технології», мала б насторожити скритність та непрозорість її діяльності, оскільки невідомо на яку суму емітовано цих титульних знаків і в яких активах зберігаються кошти отримані системою. Невідомо який річний оборот має ця система, оскільки останні дані оприлюднені нею тільки за 2009 рік оборот за який склав 1,4 млрд.грн.! При чому за оцінками експертів системи контролює 80% ринку, який у свою чергу зростає щороку на 100-150%, тобто оборот за 2011 рік перевищує 5 млрд.грн., а мінімальний дохід системи враховуючи комісію в розмірі 0,8% становить майже 80 млн. грн. (але враховуючи, що кошти не тільки вносяться але переказуються на користь інших осіб, реальний прибуток системи мультиплікується на кількість обертів грошей).

Інший факт, який мав би насторожити партнерів WebMoney, є те, що ТОВ "Українське Гарантійне Агентство" випустило у 2011 році облігації обсягом 100 млн. гривень, при тому, що власний капітал на момент емісії становив трохи більше 120 тисяч гривень (а статутний 50 тис.грн.). тобто обсяг емісії перевищив обсяг капіталу більше ніж на 80000%! Мало того, Річні планові відсоткові платежі за облігаціями (18 млн. грн.) перевищують більше ніж у 76 разів значення EBITDA (прибуток до оподаткування та спати відсотків), розраховане за результатами 2010 р. (235 тис. грн. – за даними Cbonds.info), що говорить про недостатні грошові надходження, які можуть бути використані для сплати процентів за облігаціями. Отже, бухгалтерський прибуток до оподаткування за 2010 рік становить лише 0,0084% від очікуваного обороту за рік.

Виникає логічне запитання, чому ТОВ "Українське Гарантійне Агентство" приховує реальний оборот системи, вартість емітованих титульних знаків і чи підкріплені вони реальними активами, для його знадобились 100 млн. грн. і чому прибуток компанії у сотні разів менший за очікувані показники при таких активах системи? Враховуючи ці факти, та небажання системи легалізуватись в України, погодивши свої правила з вимогами Національного банку, та відсутність відповідей на окреслені питання може означати про неможливість легалізації через її невідповідність цим правилам.

Завіса таємничості навколо системи може підштовхнути багатьох консервативних економістів зробити висновки про те, що при збереженні таких тенденцій систему WebMoney може спіткати доля e-Gold. Проте, банкрутство її може завдати шкоди як населенню так бізнесу, яка спів розмірна із банкрутством одного із системних барків України!

Отже, можна зробити висновок: за своєю економічною сутністю віртуальна валюта системи МММ-2011 (МАВРО) мало чим відрізняється від найпоширеніших сьогодні віртуальних грошей – WebMoney. Звісно кожен з учасників МММ-2011 розуміє, що фактично приймає добровільну учать у азартній грі де виграш не гарантовано, чого не можна сказати про систему WebMoney, яка виступає з однієї сторони зручною та безпечною технологією онлайн платежів, але по суті, її діяльність основана на віртуальних розрахункових одиницях, вартість яких визначається довірою клієнтів до системи (до речі як і до будь-якої сучасної валюти), оскільки відповідність обсягу емітованих титульних знаків активам системи перевірити наразі неможливо, а закон за зобов’язує приймати їх як засіб платежу (як у випадку реальної валюти).

Виникає логічне запитання – що робити? Причому його мають задати собі як пересічні українці та підприємці так і законотворці. Для кожного з них можна запропонувати кільки варіантів. Перший: білоруський – припинити діяльність віртуальних валют (незалежно з якою метою їх емітують) що фактично і призведе до того, що чимало українських громадян втратять свої кошти внаслідок руйнування піраміди чи платіжної системи. Звісно такі дії неприпустимі у правовій державі. Другий варіант: законодавчо закріпити поняття віртуальних (електронних) грошей, що змусить легалізувати свою діяльність зазначеним вище систем ввівши їх до правового поля, а діяльність їх учасників перебуватиме під наглядом фінансового моніторингу держави, а державку казну поповнять нові податки, від сплати яких наразі всі успішно ухиляються.


Автор:
Олександр Царук
Источник:
FundMarket
Ссылка:
http://fundmarket.ua

http://www.experts.in.ua/inform/smi/detail.php?ID=96718

Role of multilateral financial institutions in fraud and corruption prevention: key principal in poor countries

Global food commodities prices increased above hundred percents during last decade. Individual agricultural commodities prices showed even more increases: corn, wheat, rice and soybeans doubled price. Rising food prices are a cause of major concern because they bring significant and immediate setbacks for poverty reduction, social stability, inflation and rules based economy. Food prices have soared to record levels around the world, raising fears that poor countries could face a crisis similar to the one that led to rioting and political uncertainty.

The rapid increase in food commodities prices is having a significant impact on poverty reduction and developing countries’ macroeconomic conditions. Rising food prices increase poverty for millions of poor and near-poor people throughout the developing word. If high food prices persist, there could be irreversible damage to the human capital of the poor and a significant reversal in the progress made towards achieving the Millennium Development Goals. The damage to human capital, if large and persistent enough, could in turn have a negative impact on long-term growth particularly in the poorest countries.

High food prices are a source of social unrest and many countries have faced food protests and riots, some of them quite violent. Persistent high food prices could also become a contributing factor to new conflicts or relapses in post-conflict countries. The more vulnerable cases are likely to be those in which food production or marketing, or the pain of higher food prices, is concentrated in certain geographic areas and/or in certain ethnic or religious groups. High food prices can also exacerbate the devastating consequences of conflict by undermining access to food for the poor and vulnerable. And as the World Food Program has demonstrated, they have created severe budgetary difficulties for food aid programs and made planning for food relief excruciatingly difficult.

Multilateral financial institutions can play a key role in providing financial resources to allow countries that are facing negative terms of trade shocks to gradually adjust to adverse external conditions. They can also provide technical assistance in the design of safety nets and add fiscal space to countries that need external resources to fund them. Finally, international organizations can help countries design the appropriate macroeconomic policy response. This will call for greater flexibility in the menu of policy options traditionally deployed by the Bretton Woods institutions. Such flexibility may have high pay-off not just for the countries themselves but for a rules-based trading system which has been weakened by myriad of unilateral decisions that restrict the flow of food commodities in the international markets.

Multilateral organizations can help countries design, implement and finance an adequate safety net system to mitigate the impact of higher food prices on poor net consumers. When food prices rise (fall) poor net consumers (poor net sellers) of food get hurt and poor net sellers (poor net consumers) are better off. Available evidence suggests that in the majority of countries, an increase in food prices is likely to result in an increase in overall poverty. Governments and multilateral organizations should accept that there will always be part of the poor who get hurt—and often severely—by higher, or lower, food commodities prices. The appropriate policy response is to have safety nets to help those who get hurt.

Since many of the extreme poor in low-income countries live in rural areas and between two thirds and three fourth of them have access to small plots of land, policy interventions that would further expand their access to land and increase the productivity of their plots could kill two birds with one stone. Greater access to improved seeds, fertilizers and small animals, credit to purchase inputs and land, and technical assistance could reduce the impact of higher food prices on the rural poor. These policies can lower the amount that must be purchased by them in the market and convert those with sufficient assets into self-sufficient farmers or even marginal net sellers. These measures would also help address the supply-side constraints on food commodity production for the extreme poor living in rural areas in low-income countries. Multilateral organizations like The World Bank can help countries design, implement and fund programs whose main objective is to enhance the productive capacity, and thereby improve the food security, of millions of poor farmers throughout the developing world.

One of the key roles of the lender is a control after the borrower spending. The World Bank often is being considered like last source of financial support especially for Heavily Indebted Poor Countries.

During my last research on the government debt issue I came to know how hard to get rid from the debt overhang for undeveloped and poor country. And in most cases the debt overhang pressure is being doubled by looting and corruption inside local governments.

The World Bank is one of most powerful creditor and generous donor so should play a key role in economic and political reforms be helping with developing an efficient and transparent regulations witch will help to prevent fraud and corruption. I am convinced that such activities will multiple effect of the multilateral support for poor countries and individuals.

Oleksandr Tsaruk, Ph.D.